Світла постать українського козацтва
Петро Сагайдачний-одна із світлих постатей українського козацтва.
Петро Конашевич-Сагайдачний — славетний козацький ватажок, кошовий отаман Війська Запорозького, гетьман реєстрового козацтва. Йому доводилося боротися на Чорному морі й біля мурів Москви, разом із поляками перекривати туркам шлях до Європи й відновлювати православну ієрархію на українсько-білоруських землях. Як справжній козак він ставив на перше місце особисту свободу, православну віру й запорозьке братство, що міцніло в протистоянні татарсько-турецької агресії та польсько-католицькому тиску. Про Сагайдачного складали пісні, які й сьогодні співають в Україні.
Народився він у православній шляхетській сім’ї близько 1570 р. в селі Кульчицях поблизу Самбора на Львівщині. Провідник запорожців мав блискучу на той час освіту, відзначався шанобливим ставленням до православ'я, на захист якого завжди ставав відкрито (у студентські роки навіть писав твори полемічного характеру, наприклад, “Пояснення про унію”), небайдужістю до проблем розвитку освіти й культури на теренах нашої Батьківщини. У біографії Петра Сагайдачного поруч присутні такі, на перший погляд непоєднувані події, як успішне навчання у найкращому закладі України того часу — Острозькій академії та прихід на Січ майже відразу після здобуття освіти.
У 30 років він потрапив на Запорізьку Січ, де досить швидко стає одним із її визнаних лідерів. Тут до нього прийшла справжня слава й в історію він увійшов, насамперед, як отаман і гетьман Війська Запорозького.
Конашевич став одним з організаторів і ватажків доблесних козацьких походів. В усіх цих військових кампаніях він виявляв неабияку мужність і військово-організаційний талант.
Сагайдачний здобув й загальноєвропейську славу. Зокрема, у поході військ поляків під командуванням королевича Владислава і запорожців на чолі з Петром Конашевичем на Москву 1618 р., перші явно переоцінили свої сили й підступивши до мурів міста, не тільки не змогли ними заволодіти, а й потрапили у складну ситуацію. Сагайдачний підступив до Москви вчасно. Йому вдалося врятувати польську армію й вивести Владислава з оточення.
Цей епізод відіграв важливу роль у розвитку україно-польських відносин. Затятий католик Сигізмунд III, на знак подяки січовому ватажку за порятунок сина, документально затвердив його гетьманом українського козацтва. Це стало офіційним визнанням Запорізької Січі як окремої державно-територіальної одиниці Наддніпрянщини.
Слід відзначити особисту участь гетьмана у створенні в Києві на Подолі при Братському Богоявленському монастирі колегіуму, що послугував основою для виникнення Києво-Могилянської академії.
Такі визначні постаті , як Петро Конашевич-Сагайдачний, приходять на нашу землю з високою метою, послані Україні Богом.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.