Влада готує у Верховній Раді іншу форму "кнопкодавства"

Про те, чим може обернутися Раді ультиматум опозиції...

На перший погляд, дискусія навколо необхідності особистого голосування депутатів ВР виглядає дивною. І Конституція України, і Регламент ВР цього чітко вимагає.

З іншого боку, фактично на кожному пленарному засіданні народні обранці топчуться по цих законодавчих нормах – за помахом руки вони умудряються голосувати за себе і ще за 2-3 своїх колег. Тому замовчувати проблему теж неправильно.

У чинному скликанні парламенту вимогою особистого голосування зловживали як представники влади, так й опозиції. У цьому сенсі дещо дивним виглядає ультимативний тон «Батьківщини» блокувати трибуну у разі продовження цієї ганебної практики. Моральне право вимагати персональне голосування депутатів мають хіба що нові політичні сили – «УДАР» і ВО «Свобода» і, можливо, комуністи, які дисципліновано ходили та голосували у нинішньому складі ВР.

Та питання в іншому. Насправді ніхто не ставить під сумнів відповідну норму Конституції, але її реалізацію кожен бачить по-своєму. Опозиція наполягає на персональному голосуванні депутатів за допомогою введення системи «Рада-3» та кримінальних санкцій. І це не тільки їхній піар-хід, але й спроба поставити під сумнів легітимність майбутніх рішень парламентської більшості, насамперед кадрових. Дійсно, заставити представників бізнес-середовища, які складають кістяк Партії регіонів, ходити в парламент як на роботу владі буде доволі складно. Хоча у перші дні роботи нової ВР вони можуть показово прийти.

Зі свого боку ПР шукає власний рецепт вирішення проблеми, вивчаючи світовий досвід. А він, як відомо, досить різноманітний. Наприклад, можна за прикладом Великобританії «голосувати ногами», або голосувати лише тим депутатам, хто виступає проти. Можна, як у парламенті Нідерландів, голосувати фракційно, коли лідер фракції оголошує позицію усієї фракції. А можна просто узаконити «кнопкодавство» за аналогом Росії.
Та влада, схоже, схиляється до введення такого принципу голосування, за яким нині працюють депутати у парламентських комітетах. Там рішення ухвалює більшість від присутніх на засіданні, а не від загальної кількості членів комітету. Такий принцип, по-перше, не суперечить Конституції – для цього достатньо лише внести зміни в Регламент ВР, по-друге, підтримується багатьма експертами як передовий досвід інших держав.

На моє переконання, рівень політичної культури вітчизняних депутатів до такого не готовий. Фактично це дасть їм підстави офіційно не з’являтися у парламенті. Я особисто був свідком того, як під час засідання одного з комітетів ВР депутати масово передавали колегам свій голос, внаслідок чого у залі сиділо 3-4 людини, а за протоколом голосувало 10-12 чоловік. Те саме буде й на рівні ухвалення законів. Тобто, інша форма «кнопкодавства».

Аби цього не допустити, опозиції слід змінити тактику і перейти від мови «ультиматумів та демаршів» на конкретні дії. Насамперед, кожній опозиційній силі слід публічно пообіцяти забезпечення особистого голосування своїх представників та ініціювати партійні санкції за «кнопкодавство». Окрім того, потрібно все-таки домогтися винесення у сесійному залі питання про «сенсорний палець». Нехай влада його завалює, виборці зроблять відповідні висновки. Ну і, напевно, опозиції варто відмовитися від ідеї фізичного примусу до персонального голосування. В багатьох українців є щирі сподівання, що новий склад парламенту знову не стане місцем для циркових вистав та шоу, а законодавчим органом, здатним вивести країну із нинішньої прірви.