Шеф-кухар одного із узбекських ресторанів Києва Айказ Бадалян розповів про особливості узбекської кухні. Про те, чому їхній суп порівнюють з килимом, та що їли султани перед походом у гарем.
Як би відреагували
українські домогосподарки, якби чоловіки одного дня заявили їм, що кухня – це
не жіноча справа? Одна б зраділа, інша б розсердилася, але точно б усі
поцікавилися: «А кому ж тоді готувати? Хіба чоловікам?» Не знаю як у нас, а в
Узбекистані на це питання однозначно скажуть: «Так!» Адже тамтешні представники
сильної статі – вправні кухарі з народження. Якщо хлопець не взмозі приготувати
плов чи шашлик – його вважають неповноцінним. Та узбекська кухня відома не лише
чоловіками-кухарями, а й специфічними технологіями приготування продуктів. Детальніше
про них нам розповість шеф-кухар узбекського ресторану Айказ Бадалян.
- Отже, Айказ,
що вирізняє узбекську серед інших східних кухонь?
- Спектр страв, притаманний узбекській кухні неповторний.
Специфічні тут, звісно, спеції, особлива технологія приготування м’яса, борошняних
виробів. Взагалі хліб на сході займає одне з головних місць. Навіть в
узбекській мові, коли ми кажемо: «Давайте поїмо», дослівно це перекладається
як: «Давайте поїмо хліба». Також цікаві манти, самса з різним начинками. Загалом,
кожна страва тут має свій специфічний смак, унікальну технологію приготування.
- А які страви характерні для узбекської кухні?
- Насправді їх
багато. До прикладу, лагман. Це суп з домашньою локшиною, яку готують
власноруч. Лагманом називають густий бульйон з овочами та м’ясом баранини, яким
заливають локшину. Отриманий суп заправляють гострим соусом. Цю страву порівнюють
з узбекськими килимами. Кажуть, що колір лагману – це візерунки на килимі, а
локшина – його бахрома. Варто згадати ще й про шурпу. Це наваристий бульйон з
крупними шматками картоплі, овочів, баранини, також до нього додають дрібно
нарізаний курдюк(жирові відкладення в хвості барана). Існує легенда, що султани,
перед тим як іти до гарему, з’їдали трохи шурпи і саме це допомагало їм за одну
ніч обходити кількох дружин, адже курдюк не тільки смачний, він позитивно діє
на чоловічу силу. Але як би там не було, король страв – це узбекський плов. Жодне
різотто, тайське карі, іспанська паелья з ним не зрівняється. Важливий тут
вибір продуктів. Рис, з якого ми готуємо плов, морква, спеції та масло доставляють
нам з Узбекистану. Технологія приготування рису своєрідна, схожих просто не
існує! Він доводиться до готовності на пару, який іде від приготування інших
продуктів. Плов – це кілька страв в одній. М'ясо, морква, цибуля, часник,
яблука, барбарис варяться у казані, а на пару доходить до потрібної готовності
рис. Завдяки цьому він стає розсипчастий, соковитий та смачний.
- Для приготування плову обов’язково використовують
баранину, чи це може бути й інше м’ясо?
- В оригіналі,
звісно, баранина. Тільки з нею ми досягаємо необхідного смакового піку страви.
Але у нашому меню є й інші види плову: з телятиною, з куркою, з печінкою,
навіть з грибами(якщо сезон). У кожного клієнта свої побажання, а ми їх виконуємо.
- Існує думка, що в узбекській кухні активно
використовують м'ясо коней, це так?
- Не зовсім. Конину
вживають у Казахстані. А в узбекській кухні з коней можуть готувати лише кази –
це домашня ковбаса. Колись давно кочівники в степах солили конину, клали собі
під сідло і вирушали у путь. Вона в’ялилася і виходила солонина, якою кочівники
харчувалися у дорозі. Часто солонину розігрівали на вогні. Так з’явився шашлик
з конини, який також є у нашому меню. А ще соленою кониною начиняли кишку і
підвішували на ніч під купол юрти, де циркулює повітря. Там вона обвітрювалася
і виходила ковбаса – кази. Та сьогодні кази вже нікуди не підвішують - умови не
дозволяють, її роблять печено-вареною. Насправді м'ясо коней ще й дуже корисне.
Воно добре відновлює гемоглобін у крові.
- А які спеції характерні для узбекської кухні?
- Це залежить від місцевої
рослинності. Характерні спеції – набір
трав, що ростуть в Узбекистані. Вони висушуються влітку, а потім додаються до
м’яса та інших продуктів. В основному це чебрець, конюшина, зера(як же без
неї), гострий перець, паприка, сушений та свіжий часник.
- Чому в узбекській кухні так рідко використовуються
яйця та риба?
- Це пов’язано
виключно з тим, що природні умови даного
регіону не дозволяють вживати такі продукти. Риба для Узбекистану взагалі не
характерна, бо водойм тут майже немає: озер мало, рік це менше. Тому рецептів з
рибою лише кілька і вони запозичені. А яйця швидко псуються, тому вживати їх у
спеку небезпечно.
- А яку страву ви могли б назвати своєю фірмовою?
- Власне такої страви
нема. Те, що я люблю готувати, залежить від періодів мого життя. Наприклад,
зараз мені подобається печеня з бичачих хвостів. Готувати її не складно. Як і у
кожній страві головний інгредієнт тут: хороший настрій та умілі руки. Крім
цього до бичачих хвостів, звісно ж, треба додати овочі, цибулю, картоплю(можна
і без неї), болгарський перець, баклажани, помідори та спеції. Але пояснити це
важко, варто хоч раз спробувати, тоді й навчитеся.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.