Розібрали на органи? Не біда!

Чи відстоїмо право на власне тіло?

Із поглибленням кризи та занепадом базових галузей економіки, неминуче загострюватиметься питання про нові джерела поповнення бюджету та вирівнювання торгового балансу. Тому суспільство не повинно обманюватися тимчасовою тишею у цьому аспекті. Тим більше, враховуючи, що у сусідніх «взірцевих» для нинішньої влади РФ і Білорусі уже діють закони, за якими людина фактично не володіє не те що своєю шкірою, а навіть серцем – нічим не володіє. Тобто є всього лише біомасою – працює за копійки, доки може, а коли вмирає, Хазяїн продає, те що в ній залишилося цінного –  наче автомобіль на запчастини.  Щоб оцінити масштаб можливостей, які відкриваються перед владою, достатньо мати на увазі ціну однієї нирки – близько 10 000 дол. США. А продати можна практично всі здорові органи і тканини. Тобто мова йде про десятки, якщо не сотні мільярдів доларів. Це і є рецепт покращення – якщо не можемо припинити красти і створити конкурентоспроможну економіку і продавати літаки, автомобілі, техніку, чи хоча б і той же метал – будемо продавати органи.

З іншого боку, рацію мають ті, хто каже, що людині після смерті органи не потрібні. Дійсно так. Але чи серйозно хтось вірить, що у нашій країні медики, витягши непритомну людину з розбитого автомобіля і маючи законне право її «розібрати», будуть займатися порятунком потерпілого? Чи у те, що після того, як буде прийнято відповідний закон, черги на трансплантацію одразу зникнуть? Відповідь далеко шукати не треба – в РФ, модель якої сучасній Україні ближча за білоруську, все як було, так і залишилося. Просто хтось отримав серйозний дохід. Однак треба враховувати вікові традиції самодержавства, сервільного ставлення до влади та повної зневаги до особистості в Росії. Чи зможемо ми, українці, створити таку модель, яка би враховувала, з одного боку, право людини самій розпоряджатися своїм тілом, а з другого – необхідність порятунку життів інших людей?

Вважаю, що дозвіл на використання своїх органів людина повинна давати особисто і в письмовій формі. При  цьому за таку згоду зацікавленою стороною, будь то держава чи приватна клініка, повинна виплачуватися винагорода. Тобто людина, наприклад, у разі фінансових труднощів, може піти на такий крок і отримати, скажімо, 100 000 грн. Але вона це зробить усвідомлено, з власної волі, і буде знати, що на неї очікує в разі чого. При цьому необхідно гарантувати особі право відмовитися від угоди, повернувши сплачену їй суму. Переконаний, що суспільству необхідно виступити з подібною контрініціативою планам влади. Інакше інтегруємося в Європу швидше, ніж плануємо – по частинах.