Великий дерибан у маленькій лікарні

В Україні існує така практика, що майже всі державні поліклініки та лікарні «ненав’язливо» збирають гроші з пацієнтів під видом благодійних внесків.

В Україні існує така практика, що майже всі державні поліклініки та лікарні «ненав’язливо» збирають гроші з пацієнтів під видом благодійних внесків.

Тобто, приходячи до лікаря та розказавши йому про свої недуги, ти можеш дізнатись, що аналізи або лікування «платні». При цьому, вносячи в касу зазначену лікарем суму, отримуєш квитанцію про сплату, де чорним по білому написано, що твоя оплата є благодійним внеском. Інколи, досвідчені працівники закладів охорони здоров’я ще можуть підсунути на підпис заяву, де ти висловлюєш свою згоду на таку пожертву. Звичайно, після цього, будь-які ваші претензії до лікарні будуть безпідставними, адже ти начебто сам висловив бажання зробити такий внесок.

До мене звернувся громадянин на прізвище П., один з пацієнтів Міжрайонного шкірно-венерологічного диспансеру № 5 Подільського району міста Києва, що знаходиться за адресою: вул. Галицька, 6 (далі – диспансер). Як повідомив П., адміністрацією диспансеру збираються гроші саме в зазначений вище спосіб. В принципі, все традиційно. Окрім того, ситуація підсилюється делікатністю захворювань пацієнтів цієї лікарні. Очевидно, що навіть маючи незгоду з таким вимаганням грошей, громадяни, хворі на венеричні недуги, навряд чи підуть скаржитись до міської адміністрації.

Після отримання від громадянина П. зазначеної інформації, я вирішив провести власне розслідування. Оглянувши фасад лікарні було виявлено вивіску про надання анонімних послуг з обстеження та лікування.

На мою думку, такі послуги мали б бути платними. Проте, надіславши запит на інформацію до Головного управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації, було встановлено, що диспансером платні послуги не надаються.

Для роз’яснення цього питання я зустрівся з одним із лікарів диспансеру на прізвище Л., який розповів, що «анонімний» кабінет, працюючий на території лікарні, є нічим іншим, як бізнесом головного лікаря диспансеру ТАБОЛОВА Казиміра Петровича. При чому, як зазначив Л., працюють в цьому кабінеті лікарі цього ж диспансеру, не отримуючи за це жодної копійки.

Для перевірки факту роботи цього кабінету, мною було надіслано запит на інформацію про надання лікарнею анонімних послуг та про повідомлення прізвища орендатора «анонімного» кабінету.

У відповідь прийшов лист, в якому говорилося, що послуг з анонімного обстеження та лікування диспансер не надає, а от у наданні інформації щодо орендаря було відмовлено, копії договору оренди не було надано.

Лише після скарг, надісланих мною до прокуратури та КМДА, у відповідь на повторно відправлений інформаційний запит, Головним управлінням комунальної власності міста Києва, було надано копію договору оренди приміщення та повідомлено ПІБ орендаря «анонімного» кабінету. Їм виявився приватний підприємець ТАБОЛОВ Казимір Петрович, головний лікар диспансеру!

Цікаво, що договір оренди, окрім заступника начальника Головного управління комунальної власності міста Києва, підписав двічі ТАБОЛОВ Казимір Петрович: один раз – як фізична особа-підприємець, а другий – як головний лікар диспансеру.

З питань законності такого надання послуг, я звернувся до громадського експерта, і ось які висновки він надав.

Ігор Нікітчук, незалежний експерт з антикорупційних питань

Оскільки диспансер – юридична особа публічного права, то її головний лікар є особою, про яку йдеться в підпункті «а» пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі – Закон).

Відповідно до статті 1 Закону, корупційне правопорушення – умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині 1 статті 4 Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність, а корупція – використання особою, зазначеною в частині 1 статті 4 Закону, наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині 1 статті 4 Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей.

У випадку, якщо укладення договору оренди приміщення диспансеру, в якому відбувається прийом пацієнтів і надання їм медичних послуг, здійснювалося із порушенням встановленого порядку – головним лікарем порушено норму про обмеження щодо використання службового становища (пункт 1 частини 1 статті 6 Закону), оскільки він неправомірно сприяє іншій фізичній особі (в даному випадку – собі, як фізичній особі - підприємцю) у веденні господарської діяльності.

Відповідальність за вчинення такого правопорушення передбачена нормою статті 172-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (на день публікації – це штраф від 850 до 8500 грн з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру).

У випадку, якщо пожертви фізичних осіб – пацієнтів передаються особисто головному лікарю – констатуємо факт порушення останнім норми про обмеження щодо одержання дарунків (пункт 1 частини 1 статті 8 Закону), оскільки наявне отримання дарунку (пожертви) за вчинення головним лікарем дій по організації прийому і консультуванні хворих, причому очевидно, що такі пожертви при заявленому безоплатному характері надання таких медичних послуг не відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність (частина 2 статті 8 Закону).

Відповідальність за вчинення такого порушення передбачена нормою статті 172-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (на день публікації – це штраф від 425 до 1700 грн з конфіскацією дарунків чи пожертв).

Крім того, головний лікар диспансеру очевидно не виконав свій обов’язок уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів, передбачений нормою пункту 1 частини 1 статті 14 Закону, оскільки є очевидною наявність суперечності між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень (конфлікт інтересів відповідно до статті 1 Закону).

Все наведене вище є підставами для звернення до органів прокуратури або до Департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України, з метою перевірки діяльності Диспансеру і головного лікаря, як його керівника.

Подивитись документи розслідування можна за посиланням: www.bogdanovich.eu