1. Чи варто відстоювати інтереси народу, отримавши мандат народного депутата?
2. Чи варто створювати собі проблеми, стаючи в непримириму опозицію режиму?
Це ми, прості смертні, маємо тяжко трудитись ще до 31-го грудня. Щоб заледве заробити свої 900 гривень на сякий-такий олів*є під ялинку.
А небожителі-депутати вже при комунізмі. Трішки пошуміли на виборах. Потішили народ показними бійками в Раді. Втихаря поділили хлібні місця - комітети. Скасували дружно пряму трансляцію засідань: щоб, боронь боже, народ не хвилювать лишній раз - демонстративно обчищаючи його кармани.
Ну і ще дружніше проголосували собі канікули - на п*ятий день роботи! Ніби нема у нас кризи, нема кричущих внутрішніх та зовнішньополітичних проблем.
То ж виникає просте, як двері, питання. Нафіга нам така рада взагалі? І такі "народні" обранці?
Колись в древньому Римі Катон-старший прославився тим, що кожен виступ закінчував фразою: "Карфаген має бути зруйнований!" Тому і справжній опозиціонер має закінчувати кожен виступ аналогічною фразою: "Межигір*я має бути націоналізовано". Інакше це не опозиція. Це просто зручна позиція. Біля кормушки.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.