Підсумками 2012 року стало руйнування ліберальної моделі розвитку суспільства

Підсумками 2012 року стало подальше руйнування ліберальної моделі розвитку суспільства та парламентаризму

Наразі в засобах масової інформації журналістами та експертами ведуться численні дискусії щодо посилення в Україні тоталітарних тенденцій та узурпації влади, посилення каральних органів, відсутності належного судочинства, тощо. В цьому разі, на мою думку, мова йде швидше про наслідки, ніж про причини системних процесів, що відбуваються в українському суспільстві. В основі цих процесів лежить принципове руйнування ліберальної моделі розвитку суспільства та парламентаризму (як її найбільш очевидного прояву).

Руйнування ліберальної моделі розвитку суспільства пов’язано з двома ключовими факторами: діяльністю влади та функціонуванням інститутів громадянського суспільства – ЗМІ та громадських організацій. Якщо дії влади були прогнозованими  - вона зацікавлена в забезпеченні максимального контролю над суспільством -, то функціонування засобів масової інформації та громадських організацій в Україні викликає значне розчарування. Відігравши ключову роль в помаранчевій революції 2004 року більшість ЗМІ і ГО так і не зуміли переосмислити свою роль в пост революційному суспільстві. Звикши боротися за досягнення конкретних політичних цілей («Кучму геть!», «третій тур», «Ющенко Президент», тощо)  та співпрацювати з опозиційними партіями і їх лідерами вони відійшли від виконання притаманних саме їм функцій, які і формують середовище громадянського суспільства.

Майже усі ЗМІ «зрадили» головну своєї функції – безпристрасне інформування суспільства про соціально значущі полії, а, натомість, стали інструментами інформаційно-політичних воєн. Знаючи про ту, чи іншу ключову політичну подію, з високою долею ймовірності можна спрогнозувати, що про неї скажуть (і чи скажуть) ключові українські ЗМІ, в якому контексті подадуть, які заголовки зроблять. При цьому можна бути упевненим, що, за рідкими винятками, жодне з них не подасть повну й об’єктивну інформацію.

Все  це в значній мірі підірвало авторитет як ЗМІ, так і громадських організацій – руйнує передумови створення громадянського суспільства..

В свою чергу, відсутність громадянського суспільства  призводить до легкого руйнування парламентаризму, як найбільш інституалізованного його вираження. Порушення демократичної процедури, бійки й радикалізація політичної боротьби, непрозорі процеси підготовки й схвалення законодавчих рішень – це лише очевидні наслідки загальної деструкції  й послаблення українського парламентаризму. Ці процеси очевидно вигідні владі: слабкий й недієздатний парламент призводить до посилення уряду та президента, створення можливості каналізації соціального незадоволення «на депутатах».