Людина, яка об’єднала Миколаїв (до історії Оксани Сенишин)

Однією великою перемогою буде вже інший вид айсберга – кожен із нас повинен мінімум ще кілька раз докласти тих зусиль, які були вже докладені при зборі коштів.

Важко повірити, що сума коштів на лікування Оксани Сенишин вже  наблизилась до першої сотні тисяч… І, здавалось би, захмарна загальна сума у півмільйона євро, яка потрібна на операцію, вже не є такою ж і утопічною. Утопічною вже не здається і сама організація збору коштів. Сказати, що Оксана Сенишин об’єднала навколо себе всіх небайдужих у нашому районі людей – це не сказати нічого, сказати, що Оксана розбудила цю небайдужість – це сказати все.

Кампанія зі збору коштів давно перетнула наш районний адміністративний кордон і, не побоюсь цього сказати, рух став всеукраїнським. Чого лише вартують відеосюжети про історію Оксани на провідних українських телеканалах (1+1, 24 канал, ICTV…), благодійні концерти за участю українських зірок (Назар Савко, Мері, Андріана…).

Характерними ознаками кожної спільноти є: взаємодопомога, взаємоспівчуття, взаєморадість, взаємопереживання… Це безкорисливе «взаємо…» підсвідомо дає нам відчуття захищеності. Тому так важливо, щоб наша миколаївська спільнота виробляла у собі цю безкорисливу взаємодопомогу, взаємоспівчуття… Тому так важливо, щоб ми усвідомили, що у становищі Оксани Сенишин може опинитись кожен із нас… Тому так важливо, щоб ми були разом не лише на словах, але й на ділі…

Важко перераховувати всі акції зі збору коштів, які були у нашому районі: починаючи із простих скриньок у магазинах та пожертв під час Богослужіння і закінчуючи благодійними вертепами у Різдвяну ніч… Важко перерахувати і всіх людей, які беруть участь у цьому русі. У таких перерахунках потрібно починати з найближчих… Але в яку категорію тоді зарахувати ті сотні, тисячі… людей, які ніколи навіть не бачили Оксани, але, виходячи з відчуття безкорисливої взаємодопомоги, долучаються до цього руху? Насправді, ця мобілізація, яку ми з вами зараз навколо себе спостерігаємо – це найкращий приклад для терміну «нація». І якщо Велика Батьківщина для нас починається з Малої, а велика «уявна спільнота» практично є загальною сукупністю малих спільнот, то і вирішення масштабних питань також починаймо з локальних.

Аналізуючи цю нашу мобілізацію за життя Оксани, хочеться лише додати, що спільноті потрібні ще й перемоги. Однією великою перемогою буде вже інший вид айсберга – кожен із нас повинен мінімум ще кілька раз докласти тих зусиль, які були вже докладені при зборі коштів.

Той, хто зробив 10 скриньок і розвіз їх у магазини, повинен ще раз зробити подібних 10-20-30 скриньок і розвести їх вже в інші магазини. Ті, хто зробили свою пожертву у ці скриньки чи під час Богослужіння – повинні зробити це знову. Ті, чия історія мені невідома і вона, на жаль, не згадана у цій статті – самі знають, що повинні повторити. Ті, хто ще не знає, як долучитись до цього руху, але вже дуже хоче – не відмовляйте собі у задоволенні допомогти іншим людям…

Іншою ж великою перемогою Оксани Сенишин – повинна стати її власна перемога над своєю недугою! Чого ми їй щиро і бажаємо!...

P.S.: зустрінемось у суботу на благодійному концерті групи «Мері».

Михайло Галущак

http://vk.com/club44032598

http://www.facebook.com/DopomozitOksaniDihati