Про язичницький храм біля Десятинної церкви, туризм і вандалізм

Створення «Музею Десятинної церкви» навряд чи є доцільним, як і відбудова цього храму, натомість можна було б створити «Музей хрещення Русі», як пропонував археолог Гліб Івакін

Язичницька релігія наших пращурів — це також частина нашої історії, подобається це комусь чи ні. Великий князь Київський Володимир Святославович, до того як зробив християнство державною релігією Русі, був язичником і, згідно літопису «Повість минулих літ», поставив кумирів кількох язичницьких богів десь на тому ж місці, де потім наказав збудувати Десятинну церкву. І якщо для християнських Церков це є фактом, про який згадують швиденько і лише з тим акцентом, що князь відмовився від неправильної віри сам і примусив відмовитись від неї всю країну (за що і був канонізований), то для науковців, туристів і всіх мислячих людей, у тому числі й християн, є цікавою і та дохристиянська віра, і рештки язичницьких храмів.

Ще на початку ХХ сторіччя, у 1908 році археолог Вікентій Хвойка розкопав залишки язичницького капища там, де зараз знаходиться будинок № 3 по вулиці Володимирській. Якому богу було присвячено цей храм, точно невідомо. Хтось вважає, що Перуну, хтось — Дайбогу, хтось — Святовиду. Власне, сам перелік язичницьких богів Русі є дискусійним і чекає на нових дослідників.

Хвойка В. залишив такий опис цієї знахідки: «Серед руїн різних будівель, мабуть, найстародавнішими є руїни кам'яного фундаменту якоїсь загадкової споруди. Фундамент цей складався з різних за розміром каменів сірого пісковику, що набирали іноді химерних примхливих обрисів, а іноді мали наскрізні отвори. Камені, складені на глині, утворювали еліптичну фігуру (4,2х3,5 м), що мала з чотирьох боків по одному чотирикутнику (завдовжки 0,7–0,8 м), які були звернені до чотирьох сторін світу. Навколо споруди місцями добре вціліла підлога, що її було виліплено з товстого шару білуватої глини з ретельно вигладженою поверхнею. Із західного боку цього фундаменту було виявлено масивний стовп, у якому шари сильно обпаленої глини чергувалися з прошарками попелу й вугілля. Навколо велика кількість кісток та черепів тварин, головним чином свійських» (цитується за книгою О. Знойка «Міфи Київської землі та події стародавні»).

Звернімо увагу на те, що людських кісток там не знайдено, хоча в православній літературі побутує думка, що ніби-то язичники Русі приносили в жертву своїм богам людей.

Незрозуміло, чому про цю рідкісну знахідку не говорять публічно навіть археологи. Невідомо, чи збереглись рештки капища під бруківкою та спорудами вулиці Володимирської. Але враховуючи те, що під щойно знесеними будинками в провулку Десятинному все ще існують залишки князівських палаців, та враховуючи нові археологічні знахідки біля самої Десятинної церкви, є велика надія, що збереглись.

 Враховуючи викладене, створення «Музею Десятинної церкви» навряд чи є доцільним, як і відбудова цього храму, натомість можна було б створити «Музей хрещення Русі», як пропонував археолог Гліб Івакін, або музей «Дитинець Києва», чи «Стародавній Київ», включивши до нього, по можливості, не лише підмурки Десятинної церкви, але і всі археологічні об’єкти, які вдасться відкопати в майбутньому. Але в цьому музеї слід показати і язичницьку релігію Русі, дати відвідувачам уявлення про те, що було на Старокиївській горі задовго до будівництва Десятинної церкви. А "відновлену" Десятинну церкву разом з сучасним однойменним монастирем УПЦ можна розмістити в іншій частині міста — подібні випадки, коли через зміну історичних обставин переносили монастирі, досить відоме явище в історії Церкви. 

Звичайно, такі знахідки археологів і такі ідеї щодо тематики музею не можуть сподобатись ієрархам наших християнських Церков. Але чому мусульманський уряд Єгипту піклується про піраміди фараонів, хоча ці споруди стосуються древньої єгипетської релігії, яка з точки зору ісламу теж є хибною, язичницькою? Чому уряди Турції та Греції оберігають руїни язичницьких храмів античності?

Якби дати можливість археологам працювати навколо Десятинної церкви та на Замковій горі стільки років, скільки їм буде потрібно, то напевно, там можна було б створити фантастичний археологічний музей історії Києва. Енциклопедичний словник «Київ» 1986 року видання повідомляє, що біля Десятинної та на Замковій горі знайшли залишки поселень трипільської культури (4000 років до н.е.), а на тій частині Старокиївської гори в бік Подолу, яка зветься Детинкою або Клинцем, знайдені поселення зарубинецько-корчеватівської культури (ІІІ ст. до н.е. — ІІ ст. н.е., антична епоха скіфів). На Замковій горі були також розташовані оборонні замки-фортеці періодів Великого князівства Литовського і Руського та Речі Посполитої.

P.S. На можливі закиди від православних активістів авторка хоче попередити, що не є представником релігійної громади язичників, і ця стаття не спрямована проти християнства. Це лише спроба захистити правдиве висвітлення історії наших пращурів і зберегти цінну археологічну спадщину.

Повний текст статті опубліковано на сайті  «Релігія в Україні» 28 січня 2013 р.