Вилікуйся спершу сама, а вже тоді зможеш лікувати хворих

Грип цього року поки що не перетнув епідемічного порогу, проте медики прогнозують, що процес поширення інфекції набуде масового характеру...

Грип цього року поки що не перетнув епідемічного порогу, проте медики прогнозують, що процес поширення інфекції набуде масового характеру, але заспокоюють при цьому, мовляв,  нічого надзвичайного, нестандартного ми не очікуємо.

Отже, час до аптеки. Там є з чого  вибирати, хоча, як знаємо, асортимент ліків переважно імпортний. 

За статистикою, минулого року українці через аптечну мережу придбали 1 млрд 260 млн упаковок ліків на загальну суму  27 млрд грн., це приблизно по 600 грн. на кожну особу в середньому. Наче й небагато, але якщо врахувати, що, як не дивно, у нас ще є люди, які зовсім не купують ліків (принаймні, я таких знаю),  то реально цифра витрат на одну особу буде більшою.  Тобто, продаж ліків,особливо імпортних, за останні роки став дуже привабливим  бізнесом - як мінімум дві третини на українському фармацевтичному ринку  займають препарати зарубіжного  виробництва.

Не дивно, що  галузь періодично лихоманить від різних спроб реформування і наведення порядку (чи зачищення від конкурентів). То відкривають кіоски на кожному кроці, то закривають їх, змінюють правила  роботи аптек,   пускають у продаж певні  ліки, потім оголошують їх  забороненими.  А скільки було скандалів з продажем неякісних препаратів, клонів, копій, виготовлених десь , ну,  у дуже  Східній Азії… 

А тут ще одне нововведення - з 1 березня запроваджується ліцензування імпорту лікарських засобів. Відповідний закон  «Про внесення змін до деяких законів України щодо ліцензування імпорту лікарських засобів та визначення терміна «активний фармацевтичний інгредієнт» був прийнятий Верховною Радою у липні минулого року.

Здавалося б, часу для підготовки до комплексного запровадження закону  було достатньо, проте, як у нас це часто буває,  документ залишався просто документом. Ніхто з відповідальних осіб не подбав вчасно розробити і прийняти  підзаконні акти, які визначають механізм дії  самого закону.

Оператори ринку  заворушилися, адже з 1 березня митниця має право просто не пропускати імпортні ліки і наші аптеки залишаться без багатьох вкрай необхідних   препаратів, а імпортери – без бізнесу.

Ситуація загострилася.

Об’єднання організацій працедавців медичної та   мікробіологічної промисловості України навіть виступило з ініціативою відкласти ведення в дію  нового закону, до  2014 року. 

Ольга Баула, радник міністра охорони здоров’я, вважає, що  внаслідок зупинки  імпорту ліків будуть порушені схеми  лікування  пацієнтів з багатьма  захворюваннями, зокрема, такими як  ВІЛ, туберкульоз. Їй видніше, коли вона вважає, що наша  фармацевтична промисловість   не виробляє препарати, які застосовують при таких захворюваннях. «Бар’єри, які поставлені патентним законодавством, не дозволяють українським підприємствам випускати їх, - каже фахівець. -  Але ми повинні забезпечити  безперервність лікувального  процесу для пацієнтів і тому не маємо права допустити зупинки імпорту лікарських засобів, які застосовуються для лікування   захворювань, від яких  вимирає Україна».

З доказами щодо відміни введення закону спочатку погодився навіть  голова Державної служби з лікарських засобів Олексій Соловйов, який заявив, що Уряд та регуляторні органи розуміють,  що терміни введення процедури ліцензування імпорту ліків повинні бути перенесені.

Весела картинка: парламент приймає закон, а чиновники у виконавчій владі заявляють, що не готові його виконувати, ось вам з десяток поважних причин, давайте відкладемо.  

Зрештою, у ситуацію змушений був втрутитися  Прем’єр-міністр, який днями   розрулював ситуацію на вітчизняному фармацевтичному ринку.

На засіданні в Кабінеті Міністрів представники  Мінохорони здоров’я вже не наголошували на відкладенні введення закону в дію, а повідомили, що ліцензійні умови розроблені, і вже готові для підписання. Вони відповідають  європейським вимогам щодо ліцензування імпорту,  є також цілком зрозумілими та прозорими для фармацевтичного бізнесу.

Водночас прийнято рішення щодо поетапного впровадження цих вимог до кінця 2013 року. На першому етапі ліцензійні  умови будуть дуже простими, процедура видачі ліцензії – максимально спрощена, і вже з 1 березня імпортери зможуть її отримати. Тому жодних проблем з наявністю ліків не повинно бути, запевняють у Кабміні .

Така турбота про здоров’я громадян не  може не розчулити, і хочеться вірити, що так воно і буде: доступні і якісні ліки для хворих,  кваліфікована і в разі необхідності швидка медична допомога, широка профілактична робота з населенням. А ліцензування імпорту не призведе до подорожчання ліків.

Втім, життя підкидає іншу інформацію для роздумів.

Наприклад, є реальні перспективи запровадження  страхової медицини в нашій країні до кінця 2014 року, тобто ліквідації системи безплатної медичної допомоги, яка, до речі, діє в багатьох країнах, зокрема, і Європи.

На Херсонщині  цей експеримент уже розпочався. Основні його параметри наступні:  вартість базового річного страхового полісу обчислюється з розрахунку  1 грн. на день; поліс можна  оплатити не тільки одноразово, а й помісячно; розмір страхового покриття становить до 5000 грн., що дає можливість необмеженої кількості звернень до лікаря поліклініки та кожне півріччя пролікуватися у стаціонарі.

Особливо наголошується, що застраховані особи не роблять ніяких благодійних або добровільно-примусових внесків, а також не оплачують вартість витратних матеріалів, рентгенівської плівки та апаратних методів обстеження тощо.

З першого погляду  здається, що умови досить прийнятні для більшості громадян, але якби ж то воно все виконувалося як написано. Приміром, я не певен, що лікарі, медперсонал не захочуть отримати щось  додатково, «особисто для себе», що витратні матеріали будуть надані у повному обсязі, що, зрештою, ставлення до хворого з полісом і до хворого з «налом»  буде однаково  кваліфікованим і доброзичливим.   

…Іноді здається, що в Україні загалом продовжує  діяти злочинний принцип: нема людини - нема проблем. Тобто чим менше населення країни, тим менше мороки у влади: чим платити зарплату, пенсію, чим  годувати,  як надати житло.  Може воно і не так насправді, але кількість громадян  України зменшується невпинно, експерти прогнозують, що за кілька десятиліть дійдемо до 30 мільйонів. Чи може стати  цьому на заваді  наша вітчизняна  системи охорони здоров’я?