Політики не супермени, а звичайні люди...

Обираючи чи підтримуючи політиків бажано опиратись на особистий досвід спілкування з тією системою або з тими політичними лідерами.

З партіями пересічній людині важко розібратись, а от серед мажоритарщиків можливо спробувати пошукати, а якщо пощастить то й за патртію, яка його висунула можливо проголосувати, якщо це не самовисуванець.
http://blogs.korrespondent.net/journalists/blog/lukanov/a82076

Це не агітація за мажоритарну систему виборів, яка дуже схожа на ту, яка була при союзі. Цей коментар зробив перед виборами, згадавши прочитане інтервю одного священика. Ось маленький уривок цього інтервю.

- У своїх відповідях намагаюся опиратися не на газетні по­відомлення, а на дійсно особистий досвід спілкування з тією системою або з тими політич­ними лідерами. Намагаюся розповідати про те, які відноси­ни у мене з ними.

За словами відомого українського політолога, на мажоритарних округах йшла боротьба грошей, перспектив та людських доль: «Немає боротьби між партіями. У партій долі визначені і карма ніби розписана на п'ять років вперед. Але є боротьба життєвих доль, людей, які не просто гроші вклали. Вони долю вклали. Для деяких людей потрапити в парламент рівнозначно: жити чи не жити, бути чи не бути. Тому, напевне, ці люди змагатимуться до останнього.

Після виборів з подіями в перші дні роботи Верховної Ради і слів цього політолога остаточно переконався, що наші політики і бізнесмени не супермени, якими їх нам малювали ЗМІ, а звичайні люди зі своїми проблемами, тривогами і страхами. Ці проблеми є причиною агресії і недовіри між політиками, яка поширюється і на їх виборців. Думаю, що частина їх самі не усвідомлювали цього. В своїх коментарях я і сам інколи не враховував цього, а дивився на них через призму того, що натворили їх однопартійці  на місцях за останні десять років, а за деякими з них цей шлейф тянувся ще з часів союзу.