Від екологічного виховання до неекологічної поведінки

-

В лютому ц.р. я отримав лист з Міністерства освіти і науки України, датований ще 28 грудня 2012 р., - відповідь на моє звернення щодо забруднення вітчизняних земель та вод побутовим сміттям (аналогічні звернення я подавав до інших міністерств, про що докладніше див. мою статтю «Україна – батьківщина бегемотів»). Текст листа МОНМС від 28.12.2012 додається.

Нагадаю, що у зверненнях до МОНМС, Мінрегіонбуду та Мінприроди я пропонував, зокрема:

1. На державному рівні розробити та запровадити постійну, системну соціальну рекламну кампанію із застосуванням всіх існуючих засобів комунікації, в якій громадян закликати до цивілізованого поводження з побутовими відходами на природі та у населених пунктах – не смітити, не запаскуджувати природу відходами свого «відпочивання». Простіше кажучи, не свинячити.

2. Запровадити у дошкільних дитячих закладах, школах і вишах всіх форм власності та незалежно від підпорядкування і специалізації обов’язкові систематичні уроки, спрямовані на виховання охайності у поводженні з побутовими відходами на природі та у населених пунктах, бридливості до сміття, яке нас постійно оточує.

У згаданому листі-відповіді МОНМС перелічено всі існуючі у виховних та навчальних закладах обов’язкові та факультативні програми, що мають найменший стосунок до виховання у дітей та юнацтва екологічної культури. Після ознайомлення з листом складається враження, що більшого вимагати від педагогів не можна. Дійсно, перелік учбових та просвітницьких програм, обсяги годин, що витрачаються на цю благородну справу у дошкільних закладах, школах та вишах, вражають.

Не ставлячи під сумнів жодного факту, наведеного в листі МОН, хочу все ж зауважити таке. У вихованні важливий результат, а не лише процес. Ось типова картина: дзвенить у школі сигнал перерви, юнаки і юнки (років з 13-ти) великою юрбою біжать подалі від очей наставників, частіше на дитячі майданчики (бо тут є лави), де курять, жують, п’ють напої і всі відходи цього процесу залишають на місці «спілкування», хоч до найближчого сміттєвого контейнеру десять кроків.

Отже, навчаємо не всьому, чому маємо навчити.

Звісно, культура поведінки дитини закладається, в першу чергу, сімейним вихованням. Але й у професійних педагогів має бути інший дискурс: якщо сучасні діти розуміють лише сильні слова, то так їм і казати – «Не свинячте!» - і казати щодня.

Нагадую читачам, що свої пропозиції до проекту Загальнодержавної програми поводження з відходами на 2013-2020 роки ви можете надіслати до Мінприроди на адресу 03035, м. Київ, вул. Урицького, 35, тел.-факс 206-31-55 або на електронну адресу  waste@menr.gov.ua.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Департамент загальної середньої та дошкільної освіти

01135, м. Київ, проспект Перемоги, 10, факс (044) 481-32-67

№ 2/2-15-3729 від 28.12.2012

Шеховцову О.Д.

Шановний Олексію Дмитровичу!

Департаментом загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства розглянуто Вашого листа щодо екологічного виховання та екологічної освіти в навчальних закладах України. Щиро дякуємо Вам за небайдуже ставлення до проблем загальної середньої освіти в Україні та деякі слушні поради стосовно покращення змісту екологічної освіти та системи навчально- виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах.

Сьогодні екологічній освіті відведено належне місце у змісті дошкільної та загальної середньої освіти. Вона розглядається як один із найпотужніших важелів зміни ставлення людства до життєвого середовища від руйнівного і споживацького до конструктивного, дбайливого, бережно-відновлювального.

З метою виконання рекомендацій Всесвітньої хартії природи, в якій зазначено, що курси охорони оточуючого середовища повинні стати складовою частиною системи освіти, Міністерством рекомендовано до вивчення у навчальних закладах курси за вибором екологічної тематики. Наприклад, "Охорона природи", "Основи екологічних знань", "Екологія людини", "Людина і середовище", "Хімія середовища"; "Формування і охорона середовища"; "Людина і середовище"; "Здоров'я і середовище"; "Основи здоров'я" і т.д.

Для забезпечення ефективності екологічної освіти у змісті навчальних програм із більшості предметів ґрунтовно розкриваються проблеми навколишнього середовища, формуються практичні екологічно грамотні навички взаємодії з об'єктами природи, екологічно безпечної поведінки. Ці тенденції знайшли своє відображення у формуванні системи екологічної освіти в Україні, яка розпочинається із дошкільного віку, продовжується у загальноосвітній школі, професійно-технічному навчальному закладі та ВНЗ, а потім здійснюється впродовж життя за рахунок післядипломної та дистанційної освіти.

Реалізація основних завдань екологічної освіти дітей-дошкільників здійснюється в процесі ігрової, зображувальної, мовленнєвої, побутової, пошуково-дослідницькій діяльності. Велика увага надається методам стимуляції моральної поведінки та виховному арсеналу етнопедагогіки.

Екологічне виховання дітей у дошкільних закладах здійснюється відповідно до навчально-виховних програм, затверджених Міністерством освіти і науки України - "Малятко", "Дитина", "Я у світі", "Українське дошкілля", "Дитина в дошкільні роки" та методичних рекомендацій до них. На допомогу вихователям, учителям, батькам у практичній реалізації завдань екологічної освіти створено навчально-методичний посібник "Практична екологія для дітей", де даються конкретні поради і рекомендації як в ігровій формі та за допомогою змодельованих ситуацій допомогти дітям у розкритті багатогранної цінності природи, засвоїти провідні ідеї екологічної етики, сприяти формуванню екологічної культури.

Широкого розповсюдження набули дошкільні заклади, які працюють над вирішенням завдань екологічного виховання малят, створюючи для цього належне екологічне середовище у співпраці з науковими та медичними установами. Позитивний досвід такої роботи мають дошкільні заклади у місті Києві, Запорізькій та Черкаській областях.

Питання екологічної освіти включено до змісту більшості галузей Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти для 12- річної школи, що передбачає екологізацію навчальних дисциплін.

Важливою складовою екологічної освіти є початкова школа. Екологічні знання тут інтегровані у зміст усіх предметів. У змісті кожного предмета є теми і розділи, присвячені формуванню екологічної культури. Наприклад, у програмі курсу "Навколишній світ" - це розділи "Природа навколо нас", "Твій рідний край"; у програмі з художньої праці - "Вабить барвами і плодом світ осінньої природи", "Оживає в наших творах світ рослинний, рідна флора" тощо.

З перших днів перебування дитини в школі вчитель допомагає їй пізнавати навколишнє середовище, навчає гуманно ставитися до тварин, любити природу та охороняти її багатства. Це досягається, в першу чергу, завдяки організації спостережень, що проводяться на уроках природознавства, ознайомлення з навколишнім довкіллям, екскурсій та уроків серед природи по всіх курсах.

Учні, починаючи з першого класу і закінчуючи дев'ятим, вивчають новий предмет "Основи здоров'я", який сприяє отриманню важливої інформації щодо збереження необхідності його захисту, набувають досвіду щодо здорового способу життя у гармонії із середовищем.

Важливу роль у формуванні екологічної культури учнів відіграють усі навчальні предмети, а особливо - біологія та географія, екологія, в змісті яких розкриваються унікальні явища життя на планеті у його зв'язку із неживою природою. Базовий рівень екологічної освіти включає наступні біоекологічні знання: характерні ознаки живих організмів та їх пристосованість до навколишнього середовища; особливості біосфери (різноманітність, мозаїчність, безперервність розвитку, природність функцій живої речовини); умови життя, визначення меж біосфери; системна організація життя; поширення живих організмів у різноманітному середовищі, анатомо­фізіологічні, етологічні адаптації до умов життя, їх відносність; космічна роль рослин і їх функції в біосфері; поняття екосистеми; екологія людини; здоров'я та його складові (спадковість, оточуюче середовище, спосіб життя, медична допомога); глобальна екологічна небезпека. Центральними в курсі біологічної екології є поняття людини, як природної істоти, зв'язку її здоров'я із низкою незалежних і залежних від її діяльності факторів. Інтегративну роль відіграє взаємозв'язок екологічних знань із діяльністю людини, що виражається двома основними поняттями — антропогенний фактор та захист оточуючого середовища. Новою редакцією, 2012 року, програм із біології, на вивчення біоекології передбачено 27 годин (для порівняння, програмами 1996 року — 23 години). Так, у 6-му класі це тема "Живі організми і довкілля" (3 год.), у 7-му - "Тварини і довкілля" (5 год.), у 8-му - "Екологія людини" (6 год.), 10-11-й класи - "Надорганізмові системи" (10 год.).

Шкільна географія включає знання про основи природокористування, екологічні проблеми, екологію людини, рекреаційну географію, географічний прогноз, природоохоронне законодавство, роль географії в організації раціонального використання і перетворення природи і т.д.

У курсі географії практично немає тем, де б не розглядалися її екологічні аспекти, окрім того є чисто екологічні теми і розділи по кожному курсу: 5-й клас - тема "Взаємодія людини і природи" (3 год.), 6-й клас - "Географічна оболонка" (6 год.), 7-й клас - "Земля - наш спільний дім" плюс екологічні проблеми кожного материка і океану (13 год.); 8-й клас - "Використання й охорона природних умов і ресурсів" (12 год.); 9-й клас - "Зміна природних умов і ресурсів під впливом господарської діяльності людини" (4 год.); 10-й клас — "Глобальні проблеми людства", "Взаємодія суспільства і природи" (4 год.), тобто всього 42 години.

Вносить свій вклад в систему екологічних знань та розвиток екологічно правильної поведінки школярів і курс хімії. Екохімія розглядає вплив людини на природу при виробництві і споживанні хімічних речовин. Тут важливо формувати уявлення про причини забруднення в їх якісних та кількісних параметрах. Конкретний склад змісту хімічної екології може включати: хімічні параметри середовища, їх норму; оцінку та межі їх зміни в результаті хімічної діяльності людини; екологізацію хімічного виробництва; очищення та знезараження відходів; норми внесення хімічних речовин в оточуюче середовище; контроль хімічного стану оточуючого середовища. В усіх курсах хімії із 8-го по 11-й клас на чисто екологічну тематику відведено 8 год. навчального часу.

Роль фізики в екологічній освіті пов'язана із розглядом таких тем чи ідей екологічного характеру: енергетика і охорона оточуючого середовища; фізичні параметри середовища, що оточує людину, їх зміна в результаті антропогенного впливу; найважливіші біосферні процеси і явища, які мають фізичну основу ("парниковий ефект"); фізичні принципи дії приладів очистки і контролю за станом оточуючого середовища; фізичні процеси в біосфері, їх зміни в результаті антропогенного впливу і оцінка наслідків цих змін для людини і живої природи. Таким чином, в учнів розвивається вміння встановлювати зв'язки між змінами фізичних параметрів і глобальними природними процесами. Програмами із фізики передбачено 6 год. на вивчення екологічних тем ("Екологічні характеристики джерел енергії", "Теплові двигуни і охорона природи", "Екологічні проблеми акустики" і т.д.).

Усього на екологічні теми за рахунок природничих дисциплін в основній школі відведено 127 годин навчального часу.

Такий тісний зв'язок з екологією мають не тільки предмети природничого циклу, а й усі інші шкільні курси, в яких обов'язково вивчаються теми пов'язані з екологією. Наприклад, правознавці вивчають природоохоронне законодавство; історики - особливості ставлення людини до природи протягом історичного розвитку та глобальні проблеми людства; літератори показують красу рідної Землі як джерела духовних цінностей і моральної досконалості людини, характеризуючи почуття природи як одну із складових відчуття Батьківщини тощо.

Отже, екологія у змісті сучасної шкільної освіти займає справді пріоритетне місце.

Безумовно, розвиток екологічної освіти стримує ряд обставин:

тенденції споживацького ставлення до природи у свідомості значної маси різноманітних верств населення;

руйнування позитивних народних традицій раціонального природокористування;

кризовий стан економіки та соціально-природного середовища;

зростання правопорушень в соціальному та економічному середовищі, пов'язані із порушеннями природоохоронного законодавства;

низька екологічна грамотність педагогічних кадрів;

недостатнє навчально - методичне та матеріально — технічне забезпечення;

недосконалість механізму втілення науково - педагогічних розробок у шкільну практику.

Аналіз шляхів вирішення проблем екологічного виховання учнів показує необхідність продовження їх екологічної освіти в позаурочний та позакласний час. Це створює умови для набуття досвіду приймання у реальних ситуаціях екологічно вірних рішень, на основі отриманих знань і у відповідності із сформованими цілісними підходами та орієнтаціями.

Учні беруть участь у багатьох міжнародних проектах ("Рослини у космосі", "Насіння -2", "Лишайники", "Біощит", "Марш парків", "Жива вода" тощо) і Всеукраїнських акціях та експедиціях ("Краса і біль України", "Ріки мого дитинства", "Дерево життя" "Година Землі" тощо), що сприяє їх етичному вихованню.

Навчальним планом для старшої профільної школи передбачено обов'язкове вивчення екології у 11 класі, а також вивчення повноцінного курсу екології у класах екологічного профілю. Такий підхід, звичайно, забезпечить більшу ефективність і результативність екологічної освіти та виховання.

З повагою,

начальник відділу                                    Н.В. Бєскова

Гладковський Р.В.,481-47-68