Сизифова праця

Чи буде Україна чистою?

Кінець квітня щороку позначається в Україні гіперактивністю влади та громадськості у діяльності з прибирання сміття в населених пунктах та вздовж автомобільних шляхів, закладення нових парків та скверів тощо.

От і цього року 20 квітня Україна вийшла на традиційний вже суботник, якому передувала інтенсивна агітаційна кампанія уряду та громадських організацій.

 Прем'єр-міністр Микола Азаров, відкриваючи засідання Кабінету міністрів України 24 квітня, повідомив, що у суботнику 20 квітня взяли участь 5,5 мільйонів громадян, 353 підприємства і всі керівні органи влади. За його словами, за цей день висаджено 2,4 мільйона дерев і 526 тисяч кущів. Він стверджував, що люди об'єдналися разом і навели порядок у містах та селах по всій Україні. Микола Азаров зазначив, що це був наймасштабніший день довкілля за всю історію незалежності України. Керівник уряду також розпорядився, щоб центральні та місцеві органи влади продовжили роботи з благоустрою територій до травневих свят.  

За повідомленнями ЗМІ, сам Азаров 20 квітня посадив ялинку в парку Вічної слави.

 Заходимо на сайт громадської організації «Зробимо Україну чистою!», яка, власне, й стала свого часу в Україні ініціатором загальнонаціональних квітневих толок. За цим рухом змушена була потягнутися й влада. Вказана ГО звітує, що громадськість продемонструвала такі результати весняної кампанії з очищення українських авгієвих конюшень:

20 квітня 2013 року ГО провела третю всеукраїнську акцію з прибирання сміття, в якій взяли участь понад 114 тисяч добровольців у 301 населеному пункті країни (дані станом на 17 травня). Всього було зібрано сміття: ПЕТ-пляшок – 2128 куб. м, скла – 886 куб. м, іншого сміття – 6731 куб. м.

Звісно, вказані зусилля влади і громадян заслуговують лише на позитивну оцінку та підтримку.

Однак метою будь-якої діяльності є досягнення цієї мети у розумний строк. То чи зроблять Україну дійсно чистою щорічні квітневі суботники?

15 травня 2013 року – час, коли країна після потужної очищувальної кампанії, начебто, мала бути чистою. Адже, як сказав Прем'єр-міністр, «…люди навели порядок у містах і селах у всій Україні».

Околиця Києва – автомобільна траса Бориспіль-Київ, відмітка «22 км» від центру Києва. Звідси лише кілька хвилин їзди до «харківської клумби», де знаходиться станція метро «Бориспільська» та починається проспект Бажана і вулиця Харківське шосе. 

Праворуч від траси відходить автодорога до залізничної станції «Дарниця», до якої згідно з дорожнім знаком 5 кілометрів. На цьому перехресті встановлено  величезні металеві літери «Київ місто-герой» та символіку Євро-2012 – триметровий футбольний м’яч на високому постаменті. Отже, символічні ворота Києва.

З 5 кілометрів вказаної дарницької автодороги приблизно 3 кілометри йдуть лісом – як прийнято казати, зелені легені, окраса Києва і т.ін.

Вже за кілька метрів від початку дороги вас зустрічає перший смітник. І далі по всій дорозі автор нарахував (і сфотографував) 19 великих «організованих» незаконних смітників. Великих – значить таких, де очевидно, що побутове та будівельне сміття вивозили машинами. Отже, на кожні 150 м дороги (лісу!) один великий смітник. Кількість невеликих смітників (так би мовити, ручної доставки) обліку не піддається. Ну і, хто би сумнівався, обидва узбіччя на всіх трьох кілометрах шляху вкриті пляшками та іншим сміттям, що його «в порядку індивідуальної ініціативи» викидають водії та пасажири авто, пішоходи та велосипедисти.

Найбільший смітник (переважно з будівельних відходів) знаходиться в кінці лісової частини дарницької дороги – на перехресті, де дорога повертає до стації метро «Бориспільська». Символічно, що саме тут встановлено знак «Дякуємо за чисте узбіччя». До речі, подібних знаків наставлено вздовж всіх автошляхів України. Виглядає це, принаймні, смішно – адже саме на узбіччях автошляхів наші громадяни паскудять найбільш завзято. 

Читач спитає: ну, й що нового повідомив їм автор? Подібні смітники вони бачать довкола себе постійно.

Нюанс, що спонукав мене взятися за перо, такий. Я живу неподалік, іноді виїжджаю в цей ліс на велопрогулянку. Доводиться бувати й на дарницькій автодорозі. Свідчу, що вона завжди забруднена, хоч комунальники періодично намагаються прибрати великі смітники. Так от 15 травня впадало в око те, що сміття на дорозі значно більше, ніж звичайно. І окремі купи виглядали так, що, начебто, це саме те сміття, яке прибрали у Києві. Наприклад, обрізані гілки з берез та інших неплодових дерев і кущів, величезні купи ПЕТ-пляшок, які жодна сім’я не здатна накопичити у квартирі, тощо.

В будь-якому випадку дарницька дорога свідчить, що лише квітневими суботниками зробити Україну чистою не вдасться ні за 100 років, ні за 1000. Це приблизно так, якби влада та громадськість намагались подолати кримінальну злочинність тільки особистим прикладом доброчесної поведінки, співчуттям та матеріальною допомогою жертвам злочинів і т.п., не докладаючи жодних зусиль до розшуку та покарання злочинців.

Для реальної боротьби з паскудниками необхідна грунтовна ревізія чинного законодавства: збільшення штрафів за забруднення земель та вод, конфіскація автотранспорту, що використовується для вивезення сміття в ліси і на луки, збільшення можливостей державних органів захищати підвідомчі території від вандалів і т.п.

Наприклад, згідно з чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення (КпАП) органи лісового господарства не наділені повноваженнями розглядати адміністративні справи про забруднення лісів сміттям (ст. 241 КпАП). Згідно зі статтею 52 КпАП за забруднення земель побутовими відходами на громадян може бути накладено штраф у розмірі від 20 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 1360 грн.). Водночас за подібні правопорушення, вчинені у смугах відводу автомобільних доріг (на узбіччях і в придорожніх лісосмугах), – тільки до 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 141 КпАП), а за забруднення вод – тільки до 7 мінімумів (ст. 59 КпАП). Зрозуміло, що 3 неоподатковуваних мінімуми (51 грн.) або 7 (119 грн.) – смішні суми для тих, хто висипав у лісі вздовж дарницької дороги самоскид сміття.

До того ж, як вчить теорія права, головне не розмір покарання, а його невідворотність. Тому влада має розпочата дійсну боротьбу за чисту країну, для чого хоч іноді затримувати правопорушників, карати та повідомляти про ці факти всій країні. Як давно востаннє ви чули, щоби когось, названого поіменно, притягнули до відповідальності за купу сміття в лісі чи при дорозі? 

Але головне, з чого й слід починати, - це свідомість громадян.

На державному рівні слід запровадити постійну, системну соціальну рекламну кампанію із застосуванням всіх існуючих засобів комунікації – друкованих ЗМІ, телебачення, радіо, інтернету, носіїв зовнішньої реклами, а також у громадському транспорті, в якій громадян закликати до цивілізованого поводження з побутовими відходами на природі та у населених пунктах – не запаскуджувати природу відходами свого «відпочивання». Простіше кажучи, не свинячити. Також запровадити у всіх дошкільних дитячих закладах, школах і вишах обов’язкові систематичні уроки з виховання охайності у поводженні з побутовими відходами на природі та у населених пунктах, бридливості до сміття, яке нас постійно оточує.

Вказані заходи є визначальними у боротьбі за чисту країну, адже, як сказав класик, розруха завжди починається в головах. 

Отже, квітневі суботники мають стати лише одним пунктом у широкій загальнонаціональній програмі. Зацікавлена громадськість має використовувати квітневі дні, коли на цій проблемі зосереджено увагу всієї країни, для оприлюднення та лобіювання в уряді і парламенті дієвих заходів боротьби за чисту країну.