КРЕМЛЬ АТАКУЄ: ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА, ДУБЛЬ 100500

Новий напад медійної істерії

Один день – і одразу два україноненависні сюжети новин із "близького закордоння", а точніше – з батьківщини найчесніших медіа в світі, Росії.

Перший – сюжет програми "Вєсті Орєнбуржья" про Тараса Шевченка, який, на думку авторів, необґрунтовано користується популярністю в Оренбурзі, адже ненавидів Росію, а фашисти любили його не менше Гітлера (автоматичне пов'язання нелюбові до Росії з фашизмом уже давно ввійшло в "рашен традішен" і не дивує; вражає тільки винахідливість росіян, які додумались, яким боком приткнути до Гітлера навіть Шевченка – часові рамки існування одного й другого не виявилися перешкодою, див. сюжет нижче на хвилині 04:07).

Окремої уваги заслуговує підкреслено викривлена вимова рядків із поезії Тараса Григоровича, зачитаних блазнівським голосом "таланта", у якого Азарову ще вчитися й вчитися, див. на хвилині 04:30: "Ля́хі бу́лі – усьо взя́лі…"

Утім, на цю петросянщину й міфологію пішла основна сила думки журналістів, інакше й не поясниш їхній "ретельний" підхід до вивчення творів Шевченка на предмет згадок у ній Оренбуржчини: на 04:43 диктор повідомляє, що "каґда ми папиталісь здєлать запрос "шевчєнка аб Арєнбуржьє", Інтернет нє видал ні адной ссилкі". Професійненьке журналістське розслідування, браво. Мало того, що обмежилися пошуковими службами, так ще й, напевно, шукали російською мовою та в Яндексі. Бо мені українською в Гуглі за кілька хвилин вдалося знайти цитату з листа Шевченка з Орської кріпості: "нездужаю з того дня, як привезли мене в цей край". А що, цілком вичерпно.

Другий сюжет – тепер уже програми "Вєсті нєдєлі" – шокував навіть людей із багаторічною психологічною підготовкою до нетривіальних мас-медійних методів путінської доби. Як виявилося, у російських новинарів уже цілком прийнятними є емоційні гримаси й лексика на зразок "ліпа", "мутний", "как ошпарєнний" і "дрянь". Тут навіть виділяти окремі фрагменти немає сенсу, ролик варто дивитися від початку до кінця, і не один раз.

Після перегляду цих сюжетів пригадується, що востаннє таку масовану, нерутинну медіа-атаку на Україну ми спостерігали в часи Помаранчевої доби. Тоді верхом шизофренії став ролик каналу РТР про те, що з приходом Ющенка українським дітям почали купляти ляльки у вигляді Гітлера, які стали доступні в усіх українських супермаркетах – йшлося ледь не про черги за іграшкою, ціна якої становила понад сотню доларів. Виявилося, що в Кремля ще й неслабка агентура в Англії, оскільки цю новину додумалися поширити BBC та низка ключових британських видань; утім, на щастя, закордонні медіа мають совість і новину було згодом спростовано.