Іван Салій: я себе позиціоную єдиним кандидатом… від киян
27 березня 2013, 10:10
Взагалі-то не просто отримати довіру киян, а ще складніше виправдати їх сподівання.
Я себе позиціоную єдиним кандидатом… від киян.
Взагалі-то не просто отримати довіру киян, а ще складніше виправдати їх сподівання. Я дійсно маю намір балотуватись, а кампанія моя буде присвячена пошуку нових ідей, можливостей та сподвижників. Є перші обов’язкові кроки – структуризація і налагодження роботи Київради, розмежування відповідальності та взаємодія з Київдержадміністрацією. Але найголовніше: заходи по поповненню бюджету м. Києва. Він не реальний по доходах, а кредитів і боргів у Києва – як ніколи.
Доходи бюджету від податку на доходи фізичних осіб передбачені в 8,2 млрд.грн., коли фактично у 2012 році склали лише 7,0 млрд.грн. До бюджету передбачено мобілізувати 4,1 млрд.грн. як плату за землю, а 2,1 млрд.грн. – факт за 2012 рік. Будівництво за січень-лютий 2013 року зменшилось на 37,1% (по Україні – на 11,3%), промисловість Києва зменшила обсяги на 3,9%. Тобто, головне – доходи бюджету. По-друге, містобудівна політика і будівництво соціального, доступного орендного житла, утеплення і реставрація вже існуючого житла. По-третє, вирішення проблем з транспортом і заторами. Україна – транзитна держава, і Київ транзитний, тому треба будувати мости і автостради, розв’язки. Далі – інвестиції без корупції, державно-приватне партнерство. А коли з’являються кошти, то і медики, і вчителі, і культура, і спорт зберігають великий потенціал самоорганізації і розвитку. Вони відчують щедрість і розуміння київської влади.
Держава до сьогодні не є партнером, а скоріше – рейдером. Так от, якщо ми прийдемо до влади, то міська влада не буде рейдером, а буде уважно та з розумінням ставитись до кожного бізнесмена. І таким чином ми зразу зробимо абсолютно іншу ситуацію в місті.
Моя місія – йти на вибори і боротись до кінця. І виборча кампанія – то великі роздуми про стратегію і практику розвитку міста, про його столичну місію. Нехай фаворити від влади і опозиції працюють на максимумі своїх інтелектуальних, адміністративних і фінансових можливостей. «Гречка», дитячі майданчики, PR-акції та платні голоси їм більше не допоможуть. Треба примусити їх до реальних дій на користь громади.
Бюджет столиці – це «мільйон» цифр. У мене є бюджети Києва на 2013 рік і попередні роки, та навіть мені важко до кожної гривні дочитатися. Це дуже велика робота. До речі, вона виконується професійно в місті: управління фінансів та управління економіки, з точки зору законодавства, все правильно розписують. Інша річ, що воно не працює: правильно розписують видатки, але доходи не гарантовані! А якщо брати нинішній бюджет, то, як уже зазначалось, він занадто оптимістичний і нереальний.
Так от, що ж таке прозорий бюджет? Приймали новий бюджет – а ні ви, ні я, ні жоден киянин – не знає, як виконали бюджет 2012 року, ніхто не знає скільки влада взяла кредитів, а лише відсотки по кредитам уже сплачуються в 1,2 млрд.грн. Моє розуміння прозорого бюджету: це невелика брошура, доступна для кожного і вона повинна направлятись в кожну квартиру.
То чому бюджет не стає доступним? Тому, що в Україні руйнівна корупція навколо газу, газової труби, земельних ділянок і бюджету. Всі наші бізнесмени-олігархи працюють з бюджетом, а не з реальною економікою, тому доступ до бюджету мають наближені люди. Тепер об’являють результати тендерів після того, як визначили переможця і домовились «на березі». У нас такого не буде за визначенням, не буде ніяких секретів. Якщо в тебе благородні і патріотичні цілі – то що тут приховувати?
Я вам так скажу: фактично питання стосунків влади та бізнесу, особливо монополістів, – воно в нас олігархічне, не рівноправне. Влада звітується перед монополіями, а ті погрожують: відключимо тепло, воду, електроенергію не подамо метрополітену. У нас «Київенерго» монополіст, «Київводоканал» також монополіст, навіть вивіз сміття уже майже монополізовано. Але хто власник, хто монополіст, кияни не знають. Їхні недоліки бере на себе влада. Громаді власники не звітують.
Дуже важливо, щоб міський голова мав мандат довіри від територіальної громади, підтримку для справедливих переговорів на рівних. Тобто місто уже не в змозі обійтись без потужної структури київської громади, але одночасно власник повинен знати, що це його обов’язок – прокладати теплотраси, електрокабеля, підстанції будувати, прокладати колектори і гарантувати безпечну роботу очисних споруд в Бортничах і т.д. Він повинен пам’ятати, що власник не може без мерії, як і мерія без власника, а всі ми разом – не можемо без держави. На даному етапі повинна бути виключена політична боротьба, протистояння. Потрібні оптимальні рішення, інвестиції і концесійні договори, але кияни повинні їх підтримувати.
І наступне. В новому бюджеті передбачається збільшення на 50% орендної плати на землю, і це означає, що великі і малі підприємства будуть платити більшу орендну плату. А я вважаю, що орендну плату треба зменшити по всьому Києву. І ми зробимо це, бо це ж вартість будь-яких послуг, товарів! Земля від Бога, а плата за неї розбещує владу! А землі не більшає, її стільки скільки є – і більше не буде. Але під житло ми будемо виділяти землю безкоштовно.
Ви ж знаєте я зараз не при владі, але цю проблему знаю, бо бував там і слідкую досі. Але в мене інше питання: чому поміняли замовника, адже всі років 50 замовником послуг Бортницької станції була київська влада, КМДА? Років десять розроблявся проект при Омельченко, потім при Черновецькому, потім прийняли певні рішення. А тепер центральна влада подивилась, що київська не спроможна (перш за все в інтелектуальному і моральному вимірі) – і тепер уже держава і приватний власник виступають замовниками! Тобто ніякого впливу місто вже не має, і це не правильно, адже це стосується кожного киянина. У приватного власника немає в статуті пункту «…турбуватись про добробут і захист киян» – у нього бізнесові інтереси. Я вважаю, що ми повернемо цю велику місію киянам і відповідно до світового досвіду вирішимо це питання.
Крім того, зважаючи на нашу технічну відсталість і наш непрофесіоналізм, я скептично відношусь до технології спалювання мулу. Ось в Сеулі мул не спалюють, а влаштували газогенератори! А у нас достатньо «запахів», як ви знаєте, від сміттєспалювального заводу.
Взагалі, я вважаю, що в народі більше мудрих, талановитих та підготовлених людей чим у владі. І мені імпонує така думка, щоб для кожного району була своя окрема переробка сміття. А чому я підтримую цю ідею? Бо у нас через Дніпро з усього Києва усе зливається в одну точку – Бортничі. З кожного унітазу та умивальника – все скачується в один бік, і у нас немає дубля! А він потрібен, бо необхідно вже робити ремонт тих каналізаційних труб під Дніпром. Хочеш не хочеш, але газова корозія з’їдає бетон і рано чи пізно, не дай Бог, може бути катастрофа під Дніпром! Ми не можемо так ризикувати, адже 30 млн. українців п’ють воду з Дніпра. По Генеральному плану нам потрібно вже мати кілька таких Бортничів по периметру столиці, і тоді будуть менші затрати, і менше ризиків. І це в Генеральному плані обговорюється. Але для цього потрібно щоб ми з Київською областю мали спільний Генеральний план і одночасно будували такі очисні споруди, умовно кажучи «Бровари-Київ», «Бориспіль-Київ», «Ірпінь-Київ» — і для цього повинна бути компетентна влада.
А крім того, центральне опалення – це і велике досягнення, але й величезні втрати, бо більше 30% тепла ми втрачаємо при його доставці. Я об’їхав і вивчав це питання в багатьох столицях Європи і потрібно розглянути проект «міні» очисних станцій. Але він більш локальний і не покриє всю проблематику. Нам потрібен дубль, і нам потрібно 300 млн. на рік – на колектори, на очистку, а виділено – 40.
І куди зараз подіти фахівців, німецьке обладнання, яке зараз закуплене. А хто буде працювати під землею? І це вже не проблема державних коштів, сюди вже жоден інвестор не вкладе. Це проблема того, що ми втрачаємо професіоналів вже зараз. А коли буде потрібна їх допомога, то виявиться, що нікому працювати.
Так що місто зараз потерпає в цьому напрямку, на жаль…
Я був свого часу головою КМДА, і при мені був голова міської ради, і Київрада в 300 депутатів. І я маю достатній досвід і можу сказати вам, що все визначається масштабом особистості.
Більше того – і Галина Герега, і депутати зараз мають унікальні повноваження: ні одна копійка бюджету без їхнього дозволу не витрачається, пріоритети вони визначають, і ні одна земельна ділянка без них не визначається. Треба тільки служити місту, бути щирим, мати добрі наміри – і не слухати «смотрящих». Цих повноважень достатньо, і якщо кияни в два тури з хорошою підтримкою оберуть мера, такого, наприклад, як я – або ще кращого, то я повинен сказати, що дуже швидко зміниться закон про столицю. І моя позиція, що губернатор на Київ та область повинен бути один. І губернатор повинен організовувати спільне фінансування та розбудову вже згаданих інфраструктурних об’єктів – і міста, і області, і держави…
Ми повинні розвиватись як столична агломерація, а ми зараз відстаємо років на 30 від європейських та американських аналогів. У Києві немає ні достойних очисних споруд, ні достойної окружної дороги, ні достойної системи каналізації…
Мабуть буде єдиний кандидат на посаду мера і від опозиції, і від влади. А я себе позиціоную єдиним кандидатом… від киян, а не від політичних партій. Звичайно, що в Київраду підуть люди під різними партійними прапорами, але людям потрібно давати можливість самореалізації і персональну відповідальність.
Поки що я єдиний кандидат від киян, а згодом… Ви знаєте скільки в Києві є неформальних груп, невеликих та не дуже відомих партій, громадських організацій? Вони всі активні, вони потужні – але їх влада не чує, не бачить і навіть ігнорує. А вони всі є носіями наших ідей, серед яких основні – це розбудова міста та повернення Києву його столичної місії. І всім вистачить роботи, бо дуже багато треба зробить. І ми їх об’єднаємо навколо цієї великої мети.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.