По слідам однієї інтернетної публікації

27 березня 2013 року в 14:20 в Української правді з’явився блог  Прес-секретаря Президента України Дарки Чепак «Роздержавлення ЗМІ – навіщо це треба?» ( Блог Дарки Чепак )

Все нібито правильно мовлено. Приватизація ЗМІ – це, з одного боку, незалежність їх від правителів державою, незалежність від утиску володарюючих партій, а з другого – економія бюджетних коштів, яких зараз не вистачає.

Проте частка ЗМІ, до того ж найактивніша – радіо та телебачення – вже приватизоване! І який результат? Що від цієї приватизації має зараз україномовна частина народу? 95% каналів радіо та телебачення – російськомовні. Але і центральна масова друкована продукція, відверто кажучи, теж на 60-70% російськомовна. Особливо та, яка не фінансується (а отже, й не може контролюватися) державою.

Володарюючим вже більше двадцяті років у незалежній Україні мужам треба б задуматись:

-        Чому в Україні, маючій 60-70% україномовного населення, таке засилля російськомовних ЗМІ?

-       Хто так нахабно й зухвало знущається з українською мовою?

-       Яки наслідки очікують країну при подальшому розвитку такої тенденції?

Не тільки задуматись, але й відповісти, адекватно відповісти на ці питання! Можливо, ще не пізно зупинити цей процес, який руйнує українську державність?

НАПУТСТВИЕ ПРИ ПРИВАТИЗАЦИИ УКРАИНСКОГО СЛОВА

По следам одной интернетной публикации

27 марта 2013 года в 14:20 в Украинской правде появился блог Пресс-секретаря Президента Украины Дарки Чепак «Роздержавлення ЗМІ – навіщо це треба?» ( Блог Дарки Чепак )

Все как будто бы правильно сказано. Приватизация СМИ – это, с одной стороны, независимость их от правителей государством, независимость от давления властвующих партий, а с другой – экономия бюджетных средств, которых сейчас не хватает.

Но ведь часть СМИ, причем самая активная – радио и телевидение – уже приватизировано! И каков результат? Что от этой приватизации имеет сейчас украиноговорящая часть народа? 95% каналов радио и телевидения – русскоязычные. Да и центральная массовая печатная продукция, откровенно говоря, тоже на 60-70% русскоязычная. Особенно та, которая не финансируется (а значит, и не может контролироваться) государством.

Властвующим уже более двадцати лет в независимой Украине мужам надо бы задуматься:

Ø  Почему в Украине с 60-70% украиноговорящего населения такое засилье русскоязычных СМИ?

Ø  Кто так нахально и нагло издевается над украинским словом?

Ø  Какие последствия ожидают страну при дальнейшем развитии такой тенденции?

Не только задуматься, но и ответить, адекватно ответить на эти вопросы! Возможно, что еще не поздно остановить этот разрушающий украинскую государственность процесс?

В. ФАС, 31.03.2013.