Накрити не можна розібрати

Чим розбирати чорнобильський саркофаг

Минулої п’ятниці Держатомрегулювання розкритикувало роботу над проектом чорнобильсього «Укриття». Колегія контролюючого органу не затвердила результати державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки першого пускового комплексу чорнобильської арки. А не затвердила тому, що, як виявилось під час дискусії, у нас загальмувала розробка такого собі «ПК-1 НБК». З цієї абревіатури переважній більшості неатомних людей нічого не зрозуміло. Але все не так нудно, як здається, і йдеться тут не про технічні дрібниці, а про саму суть проекту Нового безпечного конфайнмента.

Пусковий комплекс №1 – це, грубо кажучи, коробка (хоч і унікальна): власне арка, рейки, по яких її насуватимуть, і система кранів всередині. Далі, щоб весь цей комплекс запрацював, потрібно обладнати його купою механізмів – з їхньою допомогою розбиратимуть стару споруду чорнобильського «Укриття». Ось це і є пусковий комплекс №2.

Формально на розгляд інспекції представляли експертизу ПК-1. І перша година засідання Держатома була заспокійливо-правильною. Доповіді біля креслень і так далі. Поки не прозвучало слово «ПК-2». Прозвучало воно з вуст голови ради з реакторної безпеки при Держатомрегулювання Миколи Штейнберга. Він нагадав, що ПК-2 мають розробляти одночасно з ПК-1. Без нього і арка – нікому не потрібна. Виявилось, проект демонтажу ще немає. Проектанти, станційники, адмінітрація зони відчуження – всі вони виступали за швидке погодження експертизи, адже це експертиза першого, а не другого пускового комплексу – то треба давати добро. Головне, щоб не загальмувало зараз будівництво на проммайданчику ЧАЕС. А тонкощі – з’ясують потім.

І ось тут цікаво. Ще коли проект НБК був на старті, частина фахівців виступала проти нього – і саме тому, що невідомо було, чи передбачається демонтаж конструкції «Укриття». Ті, хто проект розробляв, запевняли – передбачається. Та і власне в усіх документах це прописано. Первісна ідея нового Укриття якраз і полягала в тому, щоб розібрати старий саркофаг. Розібрати його під відкритим небом неможливо: в повітрі пил, талі води стікають, людей не можна ізолювати. Потрібна ціла система махінізмів, які б без участі людини розібрали старі конструкції і вилучили з них радіоактивні відходи та залишки ядерного палива.

Нова арка – не вічна. Її проектний термін експлуатації – сто років. За ці сто років потрібно щось зробити з великим ядерним могильником, який опиниться під накриттям. Та і справа навіть не у сотні років. Недавній обвал ЧАЕС нагадав, що об’єкт «Укриття» зовсім не влаштує ситуація, коли б  арка виросла, а її «начинку» треба було б чекати ще кілька років.

Коли спостерігаєш такі дискусії – не де-небудь за круглим столом, а в самій Держінспекції з ядерного регулювання України, де робляться такі несподівані відкриття – просто пригадуються експертні сумніви кількарічної давнини. 

Поки рішення Держатомрегулювання щодо експертизи ПК-1 відклали: за тиждень колегія збереться знов, щоб сформулювати точніше свої претензії.