Перший не «національний», а лакейський

Державний канал «не помітив» обструкції, яку опозиція влаштувала Януковичу у ВР

Випадковим чином натрапив вчора на вечірні новини Першого національного. Випадковим, бо давно не дивлюся цей канал, а надто – його новини, які не витримують жодної критики щодо дотримання журналістських стандартів, в тому числі таких як  об’єктивність і збалансованість. Черговий приклад цинічного й нахабного замовчування побачив у відео сюжеті про Януковича у ВР.

В новині про подію ані словом не обмовилися про те, як фракції «Батьківщини» УДАРу та «Свободи» зустріли Віктора Федорича: плакатом і скандуванням «Юлі – волю!» та «Банду - геть!». Така обструкція тривала безперервно, весь час, а це хвилин 5-7, перебування президента в парламенті, коли той слухав присягу новопризначених ним суддів Конституційного суду. Звісно ж, донецьких.

Редактори старанно і запопадливо, в найкращих радянських традиціях придворної журналістики, змонтували відеоряд так, що глядачі бачили лише ту частину залу, де сиділи фракції ПР і КПУ, як регіонали і комуністи вітали й проводжали свого президента – вставанням і оплесками. Опозиціонерів не лише не можна було побачити, а й почути. Звукорежисери дуже добре постаралися, аби ніщо «зайвого» не потривожило вухо глядача.

Всі, хто був причетний до появи сюжету  в ефірі в такому вигляді не мають права називатися журналістами. Це безсовісні гвинтики, совки, раби, прислуга режиму внутрішньої окупації, колаборанти українофобської диктатури кримінального тирана. Це та мовчазна біомаса, які сама  є еталоном бидла, і прагне перетворити на собі подібних усіх глядачів.  

Натомість, мені дуже сподобався репортаж зі стін парламенту Ольги Сницарчук з 5 каналу, в якому все було висвітлено. А надто, запам’яталася яскрава і дотепна кінцівка: «Під вигуки «банду – геть!», Янукович пішов з сесійної зали геть». Влучно і правдиво.

Фото Януковича у ВР на УП дуже промовисте. Не потрібно бути фізіономістом, аби «прочитати» його обличчя. Віктор Федорич  завжди максимально примітивний у своїх емоціях та інстинктах, які легко й недвозначно вгадуються у його міміці.