Хто з вас в останнє їздив на роботу в громадському транспорті, штовхався у час пік в метро? Хто перестрибував через калюжі, протискаючись поміж незаконно встановлених малих архітектурних форм. Чи знайдеться той, хто відважився б без охорони пройтися ввечері неосвітленими вулицями столиці? Чи відомо вам скільки коштує хліб, молоко, картопля, олія?
Хто вам дав право за рахунок податків громадян України створювати для себе умови життя, не гірші ніж у арабських шейхів. Яке ви маєте право після такої плідної праці на себе коханих йти зі спокійною душею на ситу віп-пенсію, у той час, коли пенсія шахтаря, металурга, вчителя чи лікаря дозволяє тільки животіти!
Ви звикли не чути того, що є насправді. Бо вам ліпше почути від підлеглих тільки казки про міфічне та всебічне покращення добробуту народу.
Його немає, та не може бути, коли розвалюється країна і більшість її громадян живуть за межею бідності. Всеохоплююча корупція та кримінальщина роз’їли країну і суспільство настільки, що вже пройдено рубікон за яким жахливі наслідки неминучі. Це вже не загроза національній безпеці, це вже національна небезпека у повному своєму прояві.
Тотальне розкрадання, хабарництво, корупція стала нормою життя українців. Законодавча казуїстика твориться цілеспрямовано. Залежно від ситуації, спеціально приймаються або навпаки гальмуються закони під конкретні кримінальні напрямки діяльності "талановитих" осіб. У обох випадках ціль одна, створити найбільш захищені та сприятливі умови для отримання надзвичайних прибутків обраними за рахунок держави та громадян.
Непрозора та вкрай прихована діяльність органів влади, судів, правоохоронних органів від свого народу, громадських активістів, преси, правозахисників - це насмішка як над Конституцією, так і над громадянами України.
Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
За яким правом державні органи, державні чиновники відгороджуються від людей. Чому вони працюють у закритому режимі наче підпільні казино чи борделі?
З яких пір державні установи стали закритими режимними об’єктами для громадян України? Забули хто у домі господар?
Чому права і свободи людини та їх гарантії НЕ визначають сьогодні зміст і спрямованість діяльності держави? Чому держава в особі держчиновників НЕ відповідає перед людиною за свою діяльність?
Що за повальна мода поширилась серед слуг народу, що все державне майно та ресурси, до яких вони торкаються, перетворюються у приватні, а посадовці розпоряджаються ними як заманеться!
Хто наділив повноваженнями чиновників обмежувати народ у здійсненні влади, безпосередньо, та через органи державної влади і органи місцевого самоврядування?
Кому і для чого вигідні міліціонери-жебраки з зарплатнею у дві з половиною тисячі гривень? Хто і для чого знищує міліцію? Кому це потрібно?
Чому правоохоронці самостійно і безпосередньо не можуть реагувати на очевидні факти порушень законів?
Чому підприємців примусово заганяють за межі правового поля діяльності та примушують працювати у тіні?
Чому люди не мають оптимізму та віри в майбутнє?
Куди ми йдемо і що нас, наших дітей і онуків чекає в найближчі 10 - 20 років в Україні?
Ці та інші питання і найголовніше відповіді на них є на сьогодні одними з найактуальніших у суспільстві.
Журналісти Асамблеї в рамках нового проекту: «Майбутнє України залежить від тебе!» відкривають новий напрямок у своїй роботі.
Ми віримо у нашу спроможність побороти всі негаразди, стати дійсно вільними, заможними та щасливими у власній державі!