Споживач тепер може не доказувати порушення свого права та мати свідків

Споживач тепер може не доказувати порушення свого права та мати свідків,-В.Хабібуллін

…тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності лежить на порушникові прав споживача, а тягар доказування факту наявності лежить на споживачі навіть за допомогою свідків…

Верховний Суд України своїм Аналізом судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009-2012 рр.) напевно ІСТОРИЧНО ЗМІНИВ СУБ’ЄКТІВ ДОКАЗУВАННЯ у цивільних справах за позовами про захист прав споживачів.

У статтях 60, 61 Цивільного процесуального кодексу встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу доказування між сторонами. Згідно з положенням, передбаченим ст. 60 ЦПК, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Указане правило діє, якщо в нормах матеріального права немає вказівки про перерозподіл обов’язків доказування.

При вирішенні спорів ПРО ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧА слід ураховувати, що ТЯГАР ДОКАЗУВАННЯ ОБСТАВИН, ЯКІ ЗВІЛЬНЯЮТЬ ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ за невиконання чи неналежне виконання зобов’язання, в тому числі і за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготівникові), тобто порушникові прав споживача.

Верховний Суд України зазначає, що до фактів, які підлягають доказуванню у справах про захист прав споживачів, насамперед, слід віднести: - чи мало місце придбання продукції (замовлення послуги), - чи надавалась інформація про товар (послугу) і яка саме, - відомості про властивості товару та відповідність їх потребам споживача та вимогам встановлених нормативів, - чи мало місце використання товару, - чи мало місце заподіяння шкоди, що завдана життю, здоров’ю або майну споживача.

Про факт придбання, замовлення товарів (послуг) у звичайний спосіб засобом доказування є розрахунковий документ – квитанція, товарний чи касовий чек, квиток, талон, ін.; письмовий правочин; стосовно товару на який встановлено гарантійний строк – технічний паспорт чи інший документ, що його замінює, з позначкою про дату продажу.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 5 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» РОЗ’ЯСНЕНО, що вимоги можуть заявляти споживачі, які мають на товари квитанцію, товарний чи касовий чек або інший письмовий документ. Втрата зазначених документів, неодержання їх при придбанні товару чи неможливість їх відновлення НЕ ПОЗБАВЛЯЄ СПОЖИВАЧА ПРАВА ДОВОДИТИ ФАКТ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ З ДОПОМОГОЮ СВІДКІВ. Тобто, тягар доказування факту придбання, замовлення товарів (послуг) покладається на споживача.

Вадим Хабібуллін KHABIBULLIN.kiev.ua

адвокат, правозахисник, громадський діяч, політик