ІЛЮЗІЯ УКРАЇНСЬКОГО ЖИТТЯ

У дитинстві мені розповідали, що я буду жити у багатій та щасливій і процвітаючій державі, а на справді - у лайн...

Вірно кажуть, що Україна, як і Росія закінчуються там - де зникають кордони столиць.

Моє дитинство пройшло на родючих чорноземах Поділля. Вчився для того аби й надалі піднімати господарство, розбудовувати країну. Та час робить своє..., вносить свої корективи. Одягнув військовий однострій, який не знімаю який рік поспіль. Приїжджаю до своїх родичів на відвідини і таке враження, як сказала колись М. Вовчок "село неначе за стіною..." 

Господарство колись найпотужнішого колгоспу занепало, його просто не існує, люди вимирають як "мухи"..., снують бідолашні діти, у яких не такі ж радужні перспективи на майбутнє.

Чоловік сусідки, у віці 52 років, наклав на себе руки через безвихідь, а колись був комбайнером-передовиком, перший Президент України Леонід Макарович Кравчук приїздив з делегацією іноземців показувати передовий досвід організації сільського господарства, і він був серед тих простих українців, хто говорив і вчив. А зараз - майже цілковита мовчанка на полях та майстернях, тваринницькі комплекси не подають жодних ознак життя. 

Так, така картина майже по всій країні.

Якось зайшов до одного з розважальних клубів нашої столиці, сижу і дивлюсь на цих очманілих дітей із села і диву даюсь: це ж які рожеві окуляри вони носять та яку потрібно мати силу духу аби забувати своє походження. Веселяться всю ніч до ранку, щоб потім у хмільному стані думати про життя, яке воно прекрасне та чудове. А потім - апатія та розпч. Велико місто міняє людину, як тільки но ти сідаєш до автобусу та вирушаєш зі свого села у напрямку великого міста - твій світ та світ навкруги різко міняється. Повз вікна пролітають поля, ріки та озера чарівної але такої обездоленої країни і все міняється, коли ти приїздиш сюди - до країни "своїх мрій". Ми одразу стаємо "русскими", а ти не такий як всі інші, і всякий тобі скаже "понаехали, село..."

Так от, всі знають, що більшість проблем йде від усіх нас. Ми все більше і більше кричимо з великих трибун, що життя погане, не тих обрали, нас обдурили і обкрадають.

Стоп! Народ, НАС НІХТО НЕ ОБКРАДАЄ! Ми самі до цього опустились. Розумні греки ще тисячолітя тому назад заклали в слово "демос" - владу НАРОДУ! І кожен грек знав, що якщо щось не так, то потрібно дразу й кардинально все міняти. Розумієте? Кардинально... Не через перемовини, якісь там меморандуми і т.п.

Вас усіх дурять?! Так, і мене у тому ж числі. Армія також не стала осторонь обману та "жебрацтва". На тижні думав отримати речове майно за останні 5 років, а у відповідь одне й теж - нічого немає. Склади пусті! Як так?! А на сайті Міноборони рекламують нову форму одягу, військових виявляється десь там переодягають не те що у старий зразок уніформи, а - новий! А решта ж як? Знову ілюзія, якась, фата моргана виходить...

Вони робитимуть все дя того аби ми усі о тут тішились з їх ідіотських витребеньок, а при цьому й далі житимуть так як їм заманеться. Люди, зрозумійте одне, у нашій пост-комуністичній державі навряд чи щось зміниться. І не змінить тут нічого а ні Кличко, а ні Яценюк, а ні інші члени опозиції та правлячої партії. "Демос" - це сила духу народу, тобто  - ВАС, НАС УСІХ ПРОСТИХ ГРОМАДЯН. Ви керуєте, а не вони. Здаєтьяс ми загрались у хороших і поганих.

Політика - це поклик професіоналів, філософів, а не бізнесменів. 

Наш потяг в нікуди ще довго їхатиме через різнокольорові квартали столиці... Адже тут так класно живеться, і здається що цей кругообіг ніколи не закінчиться...