Час істини для правоохоронця

Даремні майбутні виправдання, на зразок "я не винен, бо така була система". Кожен, хто сьогодні залишається в цій системі, є її основою та захисником, а не жертвою.

Що повинен зробити чесний міліціонер, суддя, прокурор, СБУшник, якщо такі ще залишилися, у відповідь на наступні дії своїх колег:

1. Коли "спортсмени" у Києві 18-го травня кричать в обличчя підполковнику міліції "ты шо, оху#л?", а той мовчить?
2. Коли інші підполковники міліції блазнюють, шоферуючи у провокаційному БТРі?
3. Коли їх міністр відверто бреше з трибуни Верховної Ради, всупереч очевидним фактам?
4. Коли "тверезі" сбушники вбивають людей, серед ночі ганяючи атомобілем з "понятими" дівчатами "не порушуючи правил дорожнього руху"?
5. Коли прокурори та судді, а також їх близькі з родичами мають стабільне алібі на вчинення будь-яких злочинів, включно з убивствами та згвалтуваннями?
6. Коли справи "про своїх", передані на розслідування до прокуратур, приречені на забуття, і єдине, що може їх реанімувати - це увага ЗМІ?
7. Коли міліціонери, родичі прокурорів, гвалтують жінку, а їх ближчі колеги, замість покарати покидьків, збирають мітинги на їх захист?
8. Коли замість служити закону та країні на першому місці захист поганьбленої "честі мундіра"?..
48. Коли...

Для тих, хто розуміє, що таке честь та гідність, саме зараз настає час істини, час "Х", коли треба визначатися, що обирати: добро чи зло, служити народу, чи обслуговувати злочинців у владі?

Даремні майбутні виправдання, на зразок "я не винен, бо така була система". Кожен, хто сьогодні залишається в цій системі, є її основою та захисником, а не жертвою.

Вихід є, якщо є совість.

1. Публічно оголосити свою позицію і ставлення до подібних колег та їх дій.
2. Написати заяву на звільнення з таких "правоохоронних" органів.

У того, хто це зробить сьогодні, завтра буде шанс реалізуватися в Україні після януковичів.