Мистецтво керувати містом чи приховувати проблеми?

Про те, що у столиці небезпечно ходити вулицями, здається, поінформовані не тільки мешканці Києва, але й гості мегаполісу.

Про те, що у столиці небезпечно ходити вулицями, здається, поінформовані не тільки мешканці Києва, але й гості мегаполісу. У зимовий період загроза життю та здоров’ю киян практично повсюди, і виникає як внаслідок некомпетентної роботи комунальних служб міста у боротьбі з природними явищами (ковзанка на автошляхах та тротуарах, бурульки на дахах, снігові замети, тощо), так і внаслідок систематичного недогляду за комунальним господарством міста (прориви каналізаційних мереж, аварії магістральних труб, тощо). Влітку, кияни мають докладати значно більше зусиль для своєї безпеки: забруднені водоймища, розмиті дороги, зграї безпритульних тварин, зсунення ґрунту, фонтани з окропом...

Чому в наші дні для нас прорив теплотраси, гейзери, що б’ють кип’ятком з-під землі; автомобілі, що опинилися під асфальтом чи навпаки про шляхи, де той асфальт й з ліхтариком не знайдеш, вже перестали бути екстраординарними новинами? Чому смертельні випадки на будівництвах (згадаймо, наприклад, нещодавнє падіння люльки з висоти 8-го поверху у Голосіївському районі) чи розбійні напади на випадкових перехожих молодиків а-ля 90-ті роки з битами у руках стали практично нормою для Києва?

Наприкінці травня в центрі Києва на Подолі через зсуви зруйнувались 12 гаражів. Люди встигли врятувати машини. У квітні земля обвалилася на вулиці Кіровоградській, 70, поруч з будівельним котлованом. Майже водночас трапився зсув на Богуславському узвозі: рухнуло 500 кубів землі. Небезпека чекає і в квартирах: в Києві 10300 багатоквартирних будинків, 40-50% з них потребують серйозного ремонту, 30% – капітального. Чи можуть кияни сподіватися на те, що їх буде відремонтовано у 2013 році? Напевне, ні. Чи можна сказати, що кількість аварій та екстремальних випадків з летальним результатом це показник роботи столичної влади? Напевно, так.

На цьому тлі якось «природно» виглядає інформація про стан оглядового майданчику в Маріїнському парку, який визнали небезпечним через зсув ґрунту. Мабуть не для кого не секрет, що майданчик не став би «падати» у Дніпро, якби на цих схилах не запрацював вертолітний майданчик – вертодром «Дніпро-1» Центру адміністративно-ділової авіації. І саме тому, наразі, до робіт з укріплення схилу столична влада має намір залучити кошти інвестора, який будував вертодром. Але хіба це єдина місцина в столиці, перебування на території якої є небезпечною для життя киян?! Який інвестор унебезпечить інших містян від небезпеки прокинутися під завалами даху власної домівки чи від ймовірності ошпаритися окропом з-під землі?

Як би там не було, але коли в кожному районі працювали райради, кожен мешканець міг звернутися по допомогу до конкретного депутата. Останній знав, що йому не сховатися за довжелезними владними коридорами адміністрацій та відомств. Будучи в районі, на видноті, такий депутат щосили намагався вирішити поставлену перед ним проблему: ставив шлагбауми, «латав» дахи дитсадків, домовлявся з ЖЕКами, комунальними підприємствами та райадміністрацією про капітальні ремонти та огородження котлованів.

Сьогодні. Сьогодні ми маємо 120 нелегітимщиків у Київраді та киян, які у поєдинку за власне життя й здоров’я, не можуть покластися ні на стражів правопорядку, ні на роботу комунальників, ні на інвесторів від влади.

Скиглення на недостатню кількість коштів у місцевому бюджеті. Посилання на те, що роботи ведуться попри всі фінансові та моральні перепони. Дороги ремонтуються, фасади марафетяться, дерева висаджуються… Та чи дають щось ті косметичні ремонти киянам? Вони потрібні, скоріше, для звітності, ніж для людей.