Наука під крапельницею

Принципом “ І сам не гам, і другому не дам”, очевидно, керується український уряд стосовно науки.

З одного боку, бюджетного фінансування науки, як-то кажуть, “кіт наплакав”. Знаєте скільки? 0,29% ВВП. Це набагато менше передбаченого законом рівня у 1,7%. Це нижче за критичну межу самовідтворення, яка складає близько 0,9%. І це найнижчий рівень за історію незалежності.

Бюджетні наукові установи і організації заробляють самотужки – отримуючи ґранти на дослідження, працюючи за міжнародними договорами. Однак і цю крапельницю уряд перекриває. Позабюджетне фінансування фактично паралізовано через  Держказначейство, яке затримує оплату платіжних  доручень бюджетних наукових установ. У результаті – зірвані контракти, фінансові втрати та зіпсований діловий імідж української науки в цілому та окремих організацій.

7 липня  я  зареєструвала законопроект №2275а, яким науковим установам та організаціям дозволялось розміщувати власні надходження на поточних рахунках банків.

Ініціативу підтримала Національна академія наук, десятки наукових установ. Дякую науковій спільноті за активну позицію!

Однак бюджетний комітет і Головне науково-експертне управління Верховної Ради дали негативні висновки щодо законопроекту. Головна претензія - недостатній контроль держави. Стало зрозуміло, що парламент не проголосує законопроект.

Тоді у співпраці з членами бюджетного комітету Т.Слюз та С.Буряком ми підготували та зареєстрували на минулому тижні ще один законопроект №3046 «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо можливості розміщення бюджетними науковими установами надходжень, отриманих від їх основної діяльності та грантів, і контролю за їх використанням)».

У законопроекті зберігається можливість науковим установам самостійно розпоряджатися ґрантами і власними надходженнями від основної діяльності та розміщувати їх на поточних рахунках державних банків.  Водночас, передбачається державний контроль за використанням коштів.

Це компромісний варіант, який бюджетний комітет, науково-експертне управління і вся Верховна Рада не мають підстав не підтримати.

Минулого місяця на зустрічі в Академії наук Чеської Республіки я запитала, чи можлива у них ситуація, коли виплата коштів, наданих за виконання наукових досліджень, затримується відповідним державним органом. Ще раз переконалася, що європейці не можуть збагнути таких наших особливостей, бо вони поза межами здорового глузду.

Сподіваюся, у цьому випадку,  хоч в якійсь частині, здоровий глузд переможе.