З нагоди сімдесятип’ятиріччя Леоніда Данилича.
У день сімдесятип’ятиріччя "Данилича" з подачі
журналістів іменинника в новинах вилизували
як політичні експерти, так і пересічні
громадяни у бліц-опитуваннях на вулицях. Всі як один. Суцільний одностайний
«одобрямс» в «найкращих» радянських традиціях.
Кучму віншували
за реформи й стабільність всередині країни та унікальну багатовекторність у
зовнішній політиці.
Жодного негативу в оцінках.
Навіть натяку на нього.
Виявляється, пречудовий був президент.
Вправний господарник.
І життя при ньому - «малина».
Ні про Гонгадзе ані слова, ні про
«Україну без Кучми». 
Ані про те, як Леоніда Даниловича цуралися лідери демократичних країн,
не бажаючи сідати з ним поруч 
на міжнародних форумах.
А якщо десь і прослизнуло "щось таке", то лише побіжно і тільки в
позитивному ключі - мовляв, незважаючи ні на що, Кучма не схибив, не
зійшов з обраного курсу, мужньо витримавши удари долі й підступи
внутрішніх та зовнішніх ворогів.
Огидно було
дивитися.
Особливо соромно стало за журналістів. Адже при Кучмі
закатували
вашого колегу. Нехай костям бондаренкам та михайлам погребинським - це
абсолютно по цимбалах. Але ж ви - ЖУРНАЛІСТИ! 
Як було не згадати про
Георгія? Тьфу на вас, 
журнализів.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.