Чи знав психіатр Ярослав Андрушків про те, що його дітище отримає можливість долучитися до законтворчої діяльності, цілком легально, набравши необхідні відсотки на виборах, саме ставши партією маси?
Можливо, все почалося у 2004 році, коли Соціал-національна партія України зробила ребрендинг, а першим обличчям політичної сили став лікар Олег Тягнибок. З тих пір і донині завдяки потужним фінансовим вливанням і активній пропагандистській кампанії ця радикальна партія поступово збільшувала свою електоральну базу.
А можливо, ще раніше, коли у 1995 році була зареєстрована «Соціал-Національна партія України», першим головою якої став лікар-психіатр Ярослав Андрушків. З самого початку СНПУ протиставляла себе усім без винятку політичним силам і політичній системі України загалом. Були навіть створені своєрідні штурмові загони – «народні охоронні загони», що були одягнені в чорну уніформу. Основною формою політичної діяльності СНПУ стали протестні методи боротьби.
Але так, чи інакше в 2004 році змінилася лише форма, судячи з радикальної демагогії і поведінки активістів партія можна охарактеризувати, як типову радикальною партією, діяльність і пропаганда якої розрахована в першу чергу на маси. Лідери партії, риторика яких часто носить анти державницький характер з елементами ксенофобії не соромляться радикально висловлюватися а партійні активісти, дуже часто маргіналізовані особи, постійно виражають свою готовність до ведення боротьби усіма можливими законними і незаконними методами. Характерний для крайніх правих вождізм і соціальна демагогія цілком і повністю відповідають ідейним засадам українських легальних правих радикалів. Так чи інакше свободівці і надалі протиставляють себе суспільству і часто навіть колегам по опозиційному табору. Але головне те, що партія, як і її колеги по радикальному табору, звернула увагу на масси.
Усіх хто причетний до державного апарату і не сповідує свободівську ідеологію лідери партії пропонують люструвати, тож репресії закріплені на рівні ідейних засад. Практично, прояви фільтрації за партійно-ідеологічним принципом проявляються вже сьогодні, коли в деяких навчальних закладах і інших установах регіонів з найбільшим рівнем підтримки ВО «Свобода» до «інакомислячих» вже ставляться упереджено. В соціальних мережах праві активісти періодично влаштовують інформаційне тероризування опонентів, не гребуючи залякуваннями і особистими образами в формі нецензурної лексики. Агресивні методи виховання дітей використовує одна з віп-спікерів ВОС Ірина Фаріон, мітинги партії з відповідними гаслами і сутички з політичними опонентами та міліцією все більше суперечать здоровому глузду, адже ідеї партії направлені не на загально-національний консенсус, а на роздмухування конфліктів і посилення соціальної напруженості.
Каменем спотикання націоналізму Свободи та й правих України взагалі з 1991 року є відсутність такого необхідного ідеологічного елементу, як високої цілі – генеральної мети. Відсутність так часто згадуваної ним Hаціональної ідеї. Таким чином політична боротьба перетворюється на самоціль – боротьбу заради боротьби. Цей недолік піарщики радикалів, як можуть, компенсують перманентним пошуком ворога, як внутрішнього, так і зовнішнього. Тому діяльність здебільшого перетворилась на пошук виключно інформаційних приводів, що слугують матеріалом для загострення суспільних протиріч.
Чи знав психіатр Ярослав Андрушків про те, що його дітище отримає можливість долучитися до законтворчої діяльності, цілком легально, набравши необхідні відсотки на виборах, саме ставши партією маси? Мабуть знав, на те він і лікар-психіатр/
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.