Власник сторінки
кандидат медичних наук, головний лікар Вінницького онкологічного диспансеру, Голова правління ГО "Асоціація онкологів Поділля"
Ще на рік старшою стане наша незалежна ненька-Україна зовсім скоро.
В житті людини з кожним роком приходить не тільки фізична зрілість, а й
духовна, примножується досвід – інколи поганий, інколи навпаки, - і, звісно, в
кращому випадку, разом з позитивним життєвим надбанням приходить і мудрість. На
жаль, у нашої іменинниці спостерігається затримка розвитку, тож і досвід,
здебільшого, вона здобуває негативний, не примножує, а з кожним роком втрачає
свою духовність, ну а про мудрість, навіть, й говорити зайве…
На жаль за 22 роки свого існування нашій незалежній державі майже нічим
похвалитися – смертність перевищує народжуваність, скорочуються обсяги
виробництва та ВВП, послаблюється інтерес з боку цивілізованих країн та
сприйняття України, як серйозного партнера,
на світовій політичній арені.
Пам’ятаєте, соціальний слоган – «Нас 52 мільйони»? Вже давно кількість
населення стрімко падає вниз – на сьогодні навряд чи нас назбирається більше,
ніж 46-47 мільйонів громадян. І навіть значна фінансова підтримка
народжуваності з боку держави не в силах виправити кризу демографічної ситуації
– не маючи впевненості у майбутньому, люди не бажають народжувати більше дітей.
Близько 7 мільйонів українців у пошуках працевлаштування змушені проживати
за межами України. Всі разом за минулий рік вони перерахували своїм родичам
понад 7, 5 мільярдів доларів. Ці показники чи не найпершими зумовлюють «нестабільність
української економіки». А звідки ж візьметься та стабільність і процвітання,
коли наші працездатні громадяни розвивають економіку інших країн, наповнюючи
податками чужоземні бюджети?! Про ситуацію з пенсіями й годі казати – вже
зовсім скоро один працюючий українець буде «утримувати» трьох-чотирьох
пенсіонерів… От тільки як?
Та напевно найбільшою українською проблемою, якою почав вже перейматися
світ, є поступове перетворення нашого демократичного суспільства на авторитарну
країну. І за останній рік у цьому напрямку було зроблено, на жаль, дуже багато.
Політичні репресії, свавілля міліції, продажність судів, монополізація ринку
родинними олігархами сприяють не на користь іміджу України. Все складніше й
складніше нам знаходити порозуміння з цивілізованим світом.
Але, не дивлячись на все вищевикладене, мене особисто потішили результати останнього соцопитування. У
порівнянні з минулими роками все більше українців ставляться позитивно до факту
незалежності України – таких на сьогодні 61%. До того ж молодь, що народилася і
виховувалася після розпаду СРСР, навіть
не уявляє, як то жити не в суверенній державі.
Що ж 22 роки – то ще не дуже зрілий вік для людини, дехто тільки починає своє
самостійне доросле життя. Тож не будемо сварити нашу іменинницю, а побажаємо їй
від душі, зрештою, знайти свій правильний шлях розвитку і ні в якому разі не
звертати з нього. Адже як би там не було, ми все одно її любимо – таку
непередбачувану, таку нестабільну, таку незрілу і таку… рідну. З Днем
народження тебе, наша Україно!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.