Власник сторінки
кандидат медичних наук, головний лікар Вінницького онкологічного диспансеру, Голова правління ГО "Асоціація онкологів Поділля"
За інформацією ЗМІ, понад дві тисячі українських шкіл опинилися під загрозою закриття. І ось приголомшливе, як на мене, рішення прийняли у середу, 18 вересня, наші народні обранці
Ініціативу Олеся Донія щодо мораторію на закриття
сільських шкіл підтримали лише 186 депутатів при необхідній кількості у 226
голосів. Проти збереження духовності й культури в українському селі, виступили
представники діючої влади – регіонали. У якості аргументів на захист своєї
позиції вони наводять необхідність оптимізації місцевих бюджетів, посилаються
на хронічну нестачу коштів. Та які б виправдовування на користь закриття шкіл
не знаходила влада сьогодні, завтра цей крок може обернутися для суспільства
серйозними негативними наслідками. Адже «Діти – наше майбутнє!» - це не пустий
лозунг радянських часів. Діти – не тільки наше майбутнє, це основа розвитку
нашої держави, про який так багато сьогодні говорять, а насправді роблять
зовсім інше. Виховання й освіта власної
дитини – це інвестиції в забезпечену старість кожної окремої родини. На
національному рівні – це інвестиції в розвиток держави.
Яким би не був рівень навчання у сільській школі
(зрозуміло, що він нижчий за міський), але школа – це своєрідний
інтелектуальний осередок у селі. Це не тільки освіта дітей, а й виховання
у позакласний час, робота гуртків,
бібліотека. У селах без шкіл відразу відчувається дух загальної деградації його
мешканців.
Те, що пропонують прихильники закриття шкіл, не
вкладається у розуміння нормальних міських батьків. Сільських дітей за кілька
десятків кілометрів возять шкільним автобусом до дитячих садочків та шкіл.
Здавалося б, шкільний автобус – що тут поганого? Але згадайте про якість нашого
транспорту, про якість наших доріг. Доїхали чи застрягли десь по дорозі у
холодному автобусі, хто подбає про малюка у садочку, зав’яже теплий шарфик, коли
його строєм поведуть до шкільного автобуса? – ось думки батьків, що відправили
дитину до іншого села, наче у повоєнні роки.
І у цей же час ми чуємо про модернізацію, комп’ютерізацію,
глобалізацію…
Цікаво, чи відпустили б своїх дітей та онуків ті обранці,
що носять горде ім’я,
народних, у подорож на шкільному автобусі без супроводу дорослих та охорони?..
І ще один момент. Не розумію, як ті, хто не підтримав
мораторій на закриття шкіл, а серед них є й мажоритарщики, що особисто били
себе у груди перед виборцями, обіцяючи всіляку підтримку і захист, будуть тепер дивитися людям у вічі?
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.