Присвячується всім телеведучим-чорнявкам. І не лише...
Днями зі мною трапився дуже рідкісний і вкрай несподіваний випадок -
мене відвідало натхнення.
Отак не сіло, не впало. Щоправда, муза чомусь
виявилася російськомовною. Це ж треба... Може помилилася адресою, але будучи людиною творчою,
гнати її від себе не став. Подумав, нехай вже лишається, якщо прийшла.
І от
вам результат:
Антрацитовым
светом безумных,
Сумасбродных,
бессонных ночей
Озарился в
сознании мутном
Силует твоих
скользких плечей.
В мою память,
покрытую дымкой
Хаотично
мелькающих снов
Возвращаешься ты
невидимкой
И плывешь вдоль
пустых берегов.
Крепко сжав в
кулаке своем веру,
Что впивается в
пальцы стеклом,
Тенью падшего
легионера
Я ползу за тобой,
напролом.
Но мираж твой все
дальше и дальше
Расплываются
контура сна.
В тихой музыке
лунного марша
Я теряю из вида
тебя.
Блеск волос твоих
черных, как уголь
Растворился в
мерцании звезд.
Безысходностью
загнанный в угол
Я забыл серебро твоих слез.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.