Невтішні підсумки внутрішньополітичних подій вересня

Чи буде в українців справжній вибір у 2015 році?

На фоні широко висвітлених у ЗМІ подій у зовнішній політиці України, наближення до підписання Асоціації з ЄС, та розгорнутою у зв’язку з цим торговельною війною з боку Росії, проведення міжнародного Ялтинського форуму, візиту президента Януковича в ООН, його зустріч з американським президентом тощо, внутрішні партійно-політичні заходи у рамках підготовки до майбутньої президентської кампанії виглядали у цьому місяці досить невиразно. І навряд чи, поки Європейським Союзом не буде прийняте рішення щодо підписання договору про Асоціацію з Україною, щось з української внутрішньої політики зможе затьмити цю подію. Втім, внутрішньополітичні підсумки вересня можна звести до кількох найбільш помітних та значущих для майбутніх президентських виборів 2015 року моментів, яких хотілось би окреслити окремими тезами.

Старт суспільного обговорення можливості та правомірності балотування Віталія Кличка на президентських виборах 2015 року. А саме, за інформацією з кіл, близьких до керівництва «Батьківщини»,  Яценюком та Турчиновим розпочата інформаційна війна проти Кличка з використанням в якості інструментів впливових ЗМІ «Українська правда», «Дзеркало тижня», «Експрес» - журналісти Найєм, Рахманін, Коваленко тощо. Мета цих заходів: у разі збереження з боку США вимоги щодо висунення єдиного кандидата від опозиції - змусити лідера УДАРу поступитися цим місцем на користь Яценюка. Публікаціями фактично була доведена невідповідність Кличка як кандидата у президенти вимогам Конституції та законодавства.

Окрім зацікавленості Яценюка така інформаційна атака на Кличка обумовлена ще й позицією Юлії Тимошенко, яку вона відстоює через своїх найближчих прибічників у партії. Тимошенко категорично проти президентства Кличка та його висунення єдиним кандидатом від опозиції через фінансування його політичної діяльності міжнародним кримінальним синдикатом, очолюваним Семеном  Могилевичем та його партнером в Україні Дмитром Фірташем - найлютішими ворогами Тимошенко. ЮВТ та її прибічники у «Батьківщині» нізащо не дадуть Кличку стати єдиним кандидатом від опозиції. Скоріше за все, навпаки, зроблять усе, щоб він не висувався взагалі або був знятий з перегонів, наприклад, за судовим рішенням. Тим більше, що зняти його є всі законні підстави.

Кличко заявив про свою позицію щодо висування єдиного кандидата від опозиції ще до початку виборної кампанії. Тут треба розуміти, що єдиний шанс для Кличка балотуватися у 2015 році без ризику бути знятим з виборів – це стати єдиним кандидатом від опозиції. Тільки це може завадити, як владі, так і «партнерам» з опозиції, не зареєструвати його як кандидата у президенти або оскаржити цю реєстрацію через суд, навіть попри наявність для цього законних підстав. У разі зняття з виборів єдиного опозиційного кандидата, тобто проведення де-факто безальтернативних виборів, не виключений гучний скандал, який може призвести до міжнародної ізоляції української влади. Ось тому Кличко намагається відмовитись від домовленості з Яценюком та Тягнибоком щодо визначення із єдиним кандидатом від опозиції за результатами першого туру.

Таку ж позицію щодо висування єдиного опозиційного кандидата ще перед початком виборчої кампанії майже синхронно з Кличком (навіть трохи раніше) висловив й інший політичний діяч – Юрій Луценко, якого потім усіляко підтримали його соратники по «Третій республіці». Як стало відомо від представників «Батьківщини» у парламенті, ця ініціатива походить від кума Юрія Віталійовича – Петра Порошенка. Останній, вгледівши протиріччя що визрівають усередині опозиційного табору, став відпрацьовувати можливість свого позиціонування як компромісного для всіх опозиційних сил єдиного кандидата у президенти на виборах 2015 року.    

З парламентських кіл стало відомо про позитивні результати переговорів Петра Порошенка з Віталієм Кличком. Суть яких зводиться до того, що з урахуванням ризику зняття з виборів Кличко запропонує замість себе в якості «компромісного» єдиного кандидата від опозиції Петра Порошенко. Петро Олексійович має намір переконати й інших опозиційників відмовитись від їхніх амбіцій на його користь. Як кажуть депутати, Яценюк та Тягнибок на певних умовах (навіть називаються певні цифри та посади) могли б пристати на таку пропозицію, проте ЮВТ гарантовано буде проти, насамперед, через можливість таємного зговору між Порошенком та Кличком. Останнього, як вже зазначалося, вона менш за все хоче бачити при владі. 

У разі неможливості узгодити з рештою опозиційних лідерів «компромісну» кандидатуру Петра Порошенка, Кличко, за умовами угоди, має підтримати у парі з Луценком на виборах 2015 року Петра Олексійовича, отримавши за це дуже вагомі політичні та фінансові дивіденди.

Існують прогнози, що Янукович відпустить ЮВТ на лікування у Німеччину, але тільки після підписання угоди про Асоціацію із ЄС. Саме така інформація просочилася у стан опозиції. Як кажуть у близьких до керівництва «Батьківщини» колах, візит українських опозиційних лідерів у Вільнюс та зустріч з президентом Литви Далею Грибаускайте було присвячено саме з’ясуванню питання щодо долі Тимошенко, особливо питання гарантій з боку Януковича. Цей колективний візит можна пояснити існуванням певної недовіри між нашими опозиційними лідерами, кожен з яких  хотів почути про деталі домовленостей єврочиновників з українським президентом на власні вуха.

З іншого боку стає зрозумілим, що коли Тимошенко вийде на волю, то вона поховає рейтинги всіх опозиціонерів разом узятих, та кожного окремо, як зараз це робить Луценко. Її визволення – це безпрограшний варіант для влади, але чим пізніше - тим краще.

Поведінку та подальші дії ЮВТ, навряд чи, хтось з лідерів опозиції візьметься спрогнозувати. Ймовірно, Тимошенко буде наполягати на її участі у виборах 2015 року. Вона спрямує всі свої сили на розгойдування суспільного човна, на кшталт шантажу: або я беру участь у виборах (незважаючи на судимість, гарантії Януковичу з боку ЄС та інші умови визволення), або опозиція (вся без виключення) має бойкотувати ці вибори. Можна тільки здогадуватись, як відреагують Кличко, Тягнибок та сам номінальний дублер Яценюк на такі заяви. Як наслідок такого сценарію слід очікувати інформаційну війну у стані опозиції, взаємознищення рейтингів претендентів від опозицій та ймовірна перемога Януковича у першому турі.

Як не болить це констатувати, але схоже, що не буде в українців вибору з гідних кандидатів у президенти допоки всі вони борються за владу як за можливість збагачення, а не можливість втілення у життя власних ідей з розвитку нашого суспільства.

На повірку Янукович може виявитися кращим демократом та євроінтегратором, ніж його проєвропейські опоненти. Може виявитися більшим націоналістом та поборником незалежності України у зовнішній політиці з огляду на принциповість позиції української влади у відповідь на сьогоднішній тиск з боку Росії. Водночас проглядається й виваженість та збалансованість у поведінці влади на російському напрямку, бо позерство, яке проявлялося раніше нашими очільниками, наприклад, під час газових війн, зазвичай нам дуже дорого коштувало. Вочевидь, існує розуміння того, що від такого сусідства нам нікуди не дітися, отже навіть за умов застосування м'якої економічної агресії з боку сусіда потрібно бути розумнішим та не допустити ескалації. 

З іншого боку у внутрішній політиці дефіцит альтернативних ідей з модернізації та розвитку українського суспільства - це головна біда сьогоднішньої опозиції. Проєвропейська платформа "Батьківщини" вже освоєна діючою владою, націоналістичні ідеї "Свободи" підійдуть тільки незначній частці суспільства, а в "УДАРі" ідеологічної платформи взагалі не існує. Остання партія схожа більше на бізнес-клуб лідерського типу, куди увійшли бізнес-партнери Віталія Кличка, які, у свою чергу, привели своїх бізнес-партнерів.

З огляду на те, що відбувається в окремих населених пунктах західних областей України, де владне кермо тримає "Свобода" або у Києві та Київській області, де "УДАР" де-факто увійшов у провладну коаліцію, можна впевнено сказати, що серед представників нових парламентських партій немає політиків нової формації. Боротьба ведеться не за ідеї, а за бізнес-інтереси.

І якщо розвити гіпотезу про прагнення великого капіталу до стабільності та сталого розвитку держави, то можна припустити, що за наступні п’ять років ймовірної каденції Януковича, влада великого капіталу самостійно, без участі цієї опозиції, зростить нове покоління політиків вже європейського зразка, які прийдуть на президентські вибори 2020 року з новими ідеями і заради втілення цих ідей у життя.

Проте й до 2020 року часу може виявитися недостатньо, і нам знову буде нема з кого вибирати.