Ми забули, що таке ОБРАЗОТВОРЧЕ мислення.

Образотворчість це суміш уяви і спогадів.....

Дивно, ми забули, що таке ОБРАЗОТВОРЧЕ мислення.

НІ, це не урок малювання в початкових класах...


Це те, що нищить поступово монстр Інтернет... це те, що нищить телевізор… це те, що активно нищить у собі наше сьогоденне поспільство...

Я люблю слухати старі романси, адже вони дійсно наповнені змістом і переживаннями людей, котрі їх створювали. Є ще один великий плюс в тих романсах, люди котрі їх виконують, вкладають в них новий зміст, новий погляд на події, нове чуття...

Мене ображає невігластво тих, хто романси називає простим і беззмістовним словом -ШАНСОН. Для сучасної людини є поділ на п'ять основних гілок музики:

1. Народні.
2. Рок.
3. Попса.
4. Шансон.
5. Те, що зараз всі слухають, але воно не піддається під будь який опис...

Мене цей поділ не влаштовує.

І коли в суперечці з новітнім неординарним знавцем інноваційних течій в музиці ти говориш, що слова важливіші ніж музика - Ти Автоматично стаєш "ПОКЛОНІКОМ БУТИРКИ І КРУГА"...

Шкода…

Романс який ПЕРЕНАСИЧЕНИЙ образністю і змістом. Кожну строку можна обговорювати годинами.

Сьогодні цього не вистачає в музиці..

В вечерних ресторанах,
В парижских балаганах,
В дешёвом электрическом раю
Всю ночь ломаю руки
От ярости и муки
И людям что-то жалобно пою.

Звенят, гудят джаз-банды
И злые обезьяны
Мне скалят искалеченные рты.
А я, кривой и пьяный,
Зову их в океаны
И сыплю им в шампанское цветы.

А когда наступит утро, я бреду бульваром сонным,
Где в испуге даже дети убегают от меня.
Я усталый старый клоун, я машу мечом картонным,
И в лучах моей короны умирает светоч дня.

Звенят, гудят джаз-банды,
Танцуют обезьяны
И бешено встречают Рождество.
А я, кривой и пьяный,
Заснул у фортепьяно
Под этот дикий гул и торжество.

На башне бьют куранты,
Уходят музыканты,
И ёлка догорела до конца.
Лакеи тушат свечи,
Давно замолкли речи,
И я уж не могу поднять лица.

И тогда с потухшей елки тихо спрыгнул Жёлтый Ангел
И сказал: "Маэстро, бедный, Вы устали, Вы больны.
Говорят, что Вы в притонах по ночам поёте танго.
Даже в нашем добром небе были все удивлены".

И, закрыв лицо руками, я внимал жестокой речи,
Утирая фраком слёзы, слёзы боли и стыда.
А высоко в синем небе догорали Божьи свечи
И печальный Жёлтый Ангел тихо таял без следа