Про Межигір‘я та Саакашвілі або чому Грузії вдалося

Щоб захотіти стати Саакашвілі необхідно щонайменше усвідомити значення євангельського вислову "Не збирайте скарбів на землі, бо їх поїсть іржа". Нинішній українській владі це не під силу.

Днями, переглядаючи новини, випадково помітив заголовок "Ющенко і Саакашвілі збирали виноград і ногами вичавлювали вино"  і мимоволі вже вкотре замислився над питанням: "чому Грузії вдалося те, що й досі не вдається Україні?".  Зрозуміло, що йдеться не про радикальне погіршення стосунків з Росією чи військовий конфлікт у Південній Осетії. Боюся, що зусиллями "команди проФФесіоналів" принаймні перша частина вже вдалася й Україні…

Йдеться навіть не про  грузинське "економічне диво", захоплення яким виявилося трохи передчасним, оскільки внаслідок як зовнішніх, так і внутрішніх чинників економічне зростання Грузії суттєво загальмувалося, а рівень життя більшості громадян все ще дуже низький.

Говорячи про досягнення Саакашвілі я маю на увазі передусім успіх реалізованих у Грузії чисельних реформ, внаслідок яких країна, яку експерти вважали "fail state", за лічені роки перетворилася на лідера світових рейтингів: простота податкової системи – 33 місце; Doing Business – 9 місце;  легкість відкриття бізнесу – 7 місце; доступність кредитів –  4 місце;  легкість отримання дозволів на будівництво – третя позиція; ефективність реєстрації прав власності – перше місце. Погодьтеся, результати заслуговують на повагу.

Мені не хотілося б порівнювати Ющенка та Саакашвілі. Більше того на відміну від багатьох експертів я геть не схильний пояснювати невдачу першого й успіх другого виключно особистісними якостями. Зрештою, не варто забувати, що Ющенко на відміну від Саакашвілі не мав сталої пропрезидентської більшості у парламенті; перебував у конфлікті з Кабінетом Міністрів України; не контролював органи місцевого самоврядування та регіональну владу;  мав вельми обмежений вплив на судову гілку влади та Генеральну прокуратуру. Проте все це сьогодні має Віктор Янукович.

Цілком закономірно постає запитання: "Чого бракує Віктору Януковичу аби стати українським Саакашвілі?" На перший погляд є дві найпростіші відповіді.

По-перше, судячи з усього Віктору Януковичу явно бракує влади і власності – надто сильно він їх любить, тож намагається накопичити якомога більше – треба ж годувати "сім‘ю". 

По-друге, Віктору Федоровичу банально бракує освіти. Не в значенні академічної чи професійної освіти (будемо вважати, що своє звання доктора економічних наук пан проФФесор отримав заслужено), а у значенні вузькості світогляду та хибних ціннісних орієнтацій. Саме ця катастрофічна обмеженість світогляду не дозволяє Президенту та його оточенню зрозуміти просту істину: "Влада і власність – це не самодостатня ціль, а лише засіб для досягнення інших цілей. Причому накопичення влади і власності задля власного споживання безглузде, оскільки навіть "безмежний апетит" насправді таки має межі – зрештою не можна з‘їсти більше  ніж два відра устріц за добу". Тому не варто застрягати на нижніх щаблях піраміди Маслоу.

До речі, кажуть, що коли Савва Морозов хизуючись показував матері свій новий величезний будинок, вона сказала: "Савушка, я завжди думала, що ти дурний, але лише тепер осягнула повною мірою наскільки ти дурний. Нащо ти збудував цей палац? Щоб люди заздрили і ненавиділи тебе? Краще б ти збудував для них храм чи лікарню і вони б славили тебе у віках".

Коли Саакашвілі прийшов до влади ніщо не заважало йому продовжувати соціальні практики, які існували за Шеварнадзе. Міг би визискувати суспільство і країну далі – на його вік вистачило б точно. А після нас хоч трава не рости… Проте він пішов іншим шляхом – непопулярних, важких, суперечливих, але необхідних реформ. Частина з них вдалася, частина – ні. Але головне, що Саакашвілі та його команда показали, що влада може і мусять здійснюватися в інтересах суспільства, а не для власного збагачення. Решта – власне кажучи, самі реформи – то лише технічні питання, які вирішуються технократами, експертами, фахівцями.