Що говорять «експерти?» про націоналістів

Про брехливі рейтингові показники надані провладними аналітиками та формування думки суспільства через продажних журналістів, або завуальованих політиків можна дізнатися в статті:

Про що свистять Дроздови, або потрійний сеанс

професійної брехні

Це журналістика чи політичне свинство – ось у чому питання

14 жовтня, на Покрову, у Києві проходить традиційний організований "Свободою" Марш боротьби УПА, який упродовж останніх років є наймасовішою акцією доброї волі в Україні: на цей марш не зводять силоміць, його не проплачують, на нього приходять люди, що відчувають в такому дійстві щиру потребу. Ось і цьогоріч у ньому беруть участь щонайменше 25 тисяч українців. Але двокілометрову колону з синьо-жовтими і червоно-чорними стягами майже не показують в телеефірах. З цієї масштабної акції, яка, власне, і є свідченням підтримки націоналістичної політичної сили – не демонструють репортажі, її не обговорюють об'єктивно на телепередачах. Нині в інформаційному просторі, за рідкісними винятками, господарює тотальна антисвободівська кампанія, яка вже ллється через край – як вода зі забитого унітаза. Націоналісти уже особливо й не зважають: шкода часу й нервів на споглядання і читання усього того потоку свободофобської маячні.

Але ото нещодавно, випадково ввімкнувши передачу Остапа Дроздова "Прямим текстом" на телеканалі "ЗІК", присвячену "Свободі", чимало українців уже не могли відірвати очей. Насамперед – від шокуючого відкриття: до чого докотилася нині вітчизняна тележурналістика. Маємо надію – ще не вся! Бо у студії телеканалу перед очима глядачів влаштували просто якийсь показовий похорон цивілізованих стандартів журналістики. Коли заздалегідь сплановане "мочилово" вже навіть не силуються прикрити бодай огризком фігового листка об'єктивності.

Уже на самому початку своєї передачі ведучий Остап Дроздов завбачливо попереджує глядачів, що під час двогодинного телеефіру, присвяченого обговоренню діяльності ВО "Свобода", він вкупі зі своїми трьома "експертами" будуть, як кажуть в народі - свистіти з одного горба. Або образно кажучи – гатити м'ячі винятково в одні ворота. Причому – порожні. Бо представника "Свободи", який міг би відповісти на наклепи та брехню і який легко розбив би вщент всі їхні "аргументи", завбачливо не запросили. А воно їм треба – плутати карти і псувати картину такого злагодженого судилища. У студії, окрім самого Дроздова, засідала лише така собі "надзвичайна трійка" - усі "експерти" у питаннях паплюження "Свободи". Тут і свободофоб зі стажем Тарас Возняк, який давно трудиться над серією антисвободівських публікацій, вигадуючи розмаїті несусвітні версії того, з ким вона нібито "співпрацює". Бракує у цьому возняківському "списку" хіба Аль-Каїди та сицилійської мафії. Вочевидь, автор гадає, що коли він наполегливо і довго отакі закликання буде писати – пасквіль за пасквілем, то його мрія врешті матеріалізується і "Свобода" нарешті – "впаде". А ще в студії ‒ котрийсь представлений громадським діячем Андрій Мисик, і котрийсь представник так званого Автономного опору…

Остап Дроздов розпочинає мовлення, і стає зрозуміло, що у страху великі очі. Ведучий описує "Свободу" як щось жахливе і містичне, ба навіть мало що не… потойбічне. Йому у ній ввижаються і "релігійний культ зі служіння та поклоніння", і співпраця з неонацистами (просто-таки відбирає, безсердечний, "антифашистський" хліб у Альони Бандарєнки та Вадіка Калєснічєнка), і "естетика третього рейху", і "дуже специфічні середовища молоді" (тут, вочевидь, переполоху на Дроздова наганяють українські футбольні фанати). З цього всього, звісно, можна було б просто пореготати, якби не підленька репліка, яку Остап "запускає" в ефір, лукаво зблиснувши примруженими оченятами під скельцями окулярів: "Партію "Свобода" захищає і міліція, і "Беркут"".

Треба ж зовсім втратити совість, аби таке городити. Бо хто як не свободівці, котрі на різних акціях завше в перших рядах, зазвичай потерпають від свавілля каральних органів. Лише декотрі факти, що стосуються навіть не рядових свободівців (таких фактів – тьма), а ‒ керівного складу партії, зокрема депутатів. 2 жовтня у Києві під час акції протесту під нелегітимною Київрадою членові Політради ВО "Свобода", депутатові Київської облради Юрієві НОЄВОМУ міліціянти розбивають обличчя – на всіх фото і відео видно, як з носа юшить кров. Лупцюють того дня і народного депутата-свободівця Ігоря МІРОШНИЧЕНКА – у нього побиті руки та коліна. А під час попередньої акції протесту під Київрадою 19 серпня один із журналістів знімає відео, яке за лічені хвилини облітає Інтернет. На ньому видно, як беркутівці нападають на… народних депутатів-націоналістів. Один зі силовиків б'є притисненого вибитим склом Едуарда ЛЕОНОВА кулаком ‒ просто в обличчя. Отакий "захист". Після цих подій Едуард змушений лягти на операцію через біль в і так пошкодженій нозі. Взагалі напади міліціянтів на народних депутатів від "Свободи" стали вже звичним явищем. Згадаймо масакру, яку влаштували бійці спецпідрозділу у столичному Гостиному дворі – лупцювали і труїли газом тоді не тільки простих активістів, але й народних депутатів. Незважаючи на те, що вони демонстрували депутатські посвідчення - грубо порушуючи закон "Про статус народного депутата". Етери світових інформагентств тоді облетіли кадри, як депутата-свободівця Олега ГЕЛЕВЕЯ підіймають за руки й за ноги четверо беркутівців і розмаху кидають об землю. А свободівець Андрій МІЩЕНКО тоді став либонь першим в історії України нардепом, якого затримала міліція і кілька годин утримувала в автозаку на подівір'ї райвідділку.

То про що свистить Дроздов? Оце так "партію "Свобода" захищає міліція і "Беркут"?!! Може він собі уявляє, що двокілометрову колону мирних демонстрантів у центрі столиці на Покрову мали би спиняти спецпідрозділи - – газом, гумовими кулями, водометами, чи й кулеметами? Чи може спить і бачить, як парламентську фракцію націоналістів, яку обрали понад два мільйони громадян, у повному складі ведуть під конвоєм в тюрму на Лонцького? На щастя, втілити такі збоченські фантазії свободостурбованих дроздових режим наразі не сміє і не в силах. Хоч би й хотів.

Але повернімося до передачі. Упродовж двох годин "міжсобойчик" Дроздова невтомно кумкає коло топ-теми, як жаби коло криниці – про те, як люди нібито розчаруватися у "Свободі" і як "Свобода" нібито – "падає у прірву". У глядача має скластися враження, що оте "падіння" ("експерти" застосовують термін "вільне падіння" ) – доконаний факт, зафіксований мало не представниками Книги рекордів Гіннеса. Просто-таки філія газети "Експрес" на телеканалі ЗІК ‒ за використанням маніпулятивних спецефектів. Один з Дроздових гостей так вільно почувається у цьому фонтані обпльовування, в якому їм, "спеціалістам", нема кому протистояти, ані навіть заперечити – що впадає в легкий екстаз і вже починає сипати поетичними образами. Щось на кшталт: "Що тут скажеш, падіння воно і є падіння. Таке собі як осіннє листячко. Що тут іще додати?" За браком слів і від надміру переживань – зображає пещеною ручкою кружляння опалого листка. Дроздов ласо посміхається. Решта експертів – теж балдіють. Аж про глядача забули.

А тим часом правда – кардинально протилежна. Факти уперто свідчать: "розчарування" людей у "Свободі" – це черговий міф, який свободо стурбовані намагаються нав'язати українцям. Ось лишень деякі дані. У квітні цього року відбуваються довибори до Львівської обласної ради. У всіх чотирьох виборчих округах, де ВО "Свобода" висуває своїх кандидатів, свободівці здобувають вражаючу перемогу. Зокрема, у виборчому окрузі №2 міста Львова свободівець Йосиф СИТНИК перемагає зі 72% (!!!) голосів, у 19-му виборчому окрузі (Бродівщина) Юрій ШАВАРОВ перемагає з 54,21%, у 20-му виборчому окрузі (Бродівщина) Роман КОВАЛЬЧУК перемагає з 71,73%, у 34-му виборчому окрузі (Кам'янка-Бузький район) Михайло КОСТЮК перемагає з 48,6% голосів.

27 січня цього року під час проміжних виборів до обласної ради Івано-Франківська у виборчому окрузі №43, де конкурують сім кандидатів, свободівець Іван ХАРУК перемагає з промовистим результатом – понад 61% голосів виборців!

1 вересня цього року в селах Насташине та Куничі Насташинської сільської ради на Івано-Франківщині відбуваються довибори депутата до Галицької районної ради по виборчому округу №31. З-поміж семи кандидатів перемагає свободівець Андрій СТЕХНА –з результатом більшим, ніж у два рази (!!!) від найближчого опонента, висуванця "Батьківщини".

"Свободу" вибирають сьогодні не тільки у західному регіоні України, як товкмачить у своїй передачі Дроздов. 2 червня цього року в Полтавському районі на Полтавщині ‒ проміжні вибори на посаду голови Ковалівської сільської ради, до складу якої входять 11 сіл. За підсумками голосування перемогу отримує свободівець Олександр БУБЛИК з підтримкою понад 73% (!!!) селян. Або ще приклад. 23 червня цього року в Довгинцівському районі Кривого Рогу відбуваються проміжні вибори до районної ради. Виборці, серед яких переважено працівники залізниці, обирають між чотирма кандидатами. Єдиний кандидат від опозиції ‒ активіст Криворізької "Свободи" Дмитро БОНДАРЕНКО. І хоч перемагає провладний кандидат, начальник Криворізької дирекції залізничних перевезень, у представника "Свободи" ‒ друге місце із результатом 23% голосів. Це – у Кривому Розі! То де ж "падіння"? Де ж "розчарування"? Либонь дроздови гадають, що якщо вперто й нахабно на біле казати чорне, то в очах глядачів таки мусить врешті потемніти.

Звісно, у багатьох людей два знаки запитання в очах – чому настільки агресивно поводяться нині декотрі журналісти? Відповідь дуже проста. А це вже, власне, і не журналісти. Це – політики, які лишень тимчасово ховаються за журналістськими посвідченнями. Бо як відомо, головний редактор телеканалу "ЗІК" Дмитро Добродомов, ведучий передачі "Народний контроль", у жовтні торік невдало балотувався до парламенту в одному з львівських округів і програв єдиному кандидатові від опозиції ("Свобода" тоді, дотримуючись угоди з партнерами по опозиції, публічно підтримала Хміля, який виграв). Та кожен свободівець після цього для "ЗІКу" – ворог номер один. Тому що особиста образа, а також - потенційний дуже сильний політичний суперник. До слова, вже нині у Львові можна побачити намети "Народного контролю", у яких роздають газети. Ясно як день, що від політичних амбіцій редактор "ЗІКу" не відмовився. Як він сам неодноразово заявляв, - хоче йти у мери. А його "Народний контроль" - просто політтехнологія. Така собі не особливо вигадлива калька від славнозвісної "Самопомочі" Андрія Садового, з допомогою якої останній і став мером Львова. Звісно ж, і кожен журналіст, і навіть редактор має конституційне право обиратися хоч у президенти. Але це вже ніяка не журналістика, це – звичайнісінька боротьба за владу. Так і треба про це казати.

Ще прилад того, як маніпулюють думкою людей. Аби отакі "експерти" мали можливість донесхочу щебетати про нібито "падіння" "Свободи" і бодай якимись гнилими стовпами підпирати свої версії, в прямому включенні під час передачі Дроздова з самої столиці віщував ще один "придворний" експерт – Євген Копатько. Власне цей момент і пояснює, звідки, як кажуть, ноги ростуть. Бо давно відомо, що пан Копатько тісно і давно, іще з часів до помаранчевої революції, – співпрацює з... Партією регіонів. Як політтехнолог і, за сумісництвом – соціолог. Скажімо, видання "Українська правда" називає його не інакше як "соціолог Януковича". Правда, про це "експерти" воліють скромно не згадувати.

Отож, 30 вересня його компанія "Research&Branding Group", яка як відомо вже роками співпрацює з Партією регіонів, оприлюднила соціологічне дослідження, у якому зробила приємне для своїх господарів – намалювала "Свободі" дрібненькі 5,3 відсотка.

Аби проілюструвати, чого варті соціологічні дослідження "Research&Branding Group", варто нагадати, що саме вона пророкувала ВО "Свобода" торік восени – перед виборами до Верховної Ради України. Отож, пригадаймо, 7 вересня 2012 року "Research & Branding Group" оприлюднила результати опитування, за якими ВО "Свобода" нібито набирала лишень 3,4% голосів від всіх опитаних – себто націоналісти, за пророцтвами цих соціологів, й близько не дотягували до прохідного бар'єру.

Уже перед самими виборами, 12 жовтня 2012 року, "Research & Branding Group" оприлюднила іще одне соціологічне дослідження, у якому дала ВО "Свобода" всього лиш 3,9% голосів виборців – себто націоналісти знову ж не дотягували до прохідного 5-відсоткового бар'єру. Нагадаємо, що вже 31 жовтня ВО "Свобода" за офіційними даними набрало 10,5 відсотка голосів (це те, що лишилося після крадіжки), а за даними екзит-полів – узагалі від 12 до 13 процентів.

Як бачимо, дізнатися правдивий рівень підтримки ВО "Свобода" дуже просто. Треба взяти показники, намальовані соціологами Януковича, і сміливо множити на три. Це якщо соціологічна похибка з того часу не зросла.

Втім, соціологічні цифри від "Research&Branding Group" таки можуть бути корисними. У статті Мустафи Найєма на "Українській правді" згадується про іще одне соціологічне дослідження цієї провладної компанії, яке проводили в липні цього року і результати якого зі зрозумілих причин не були оприлюднені. Є, знаєте, соціологія для "лохторату" (її висвітлюють де тільки можна), а є – для замовника (її тримають для внутрішнього інформування). Це опитування для внутрішнього вжитку відбувалося з 25 липня по 4 серпня цього року у 24 областях України та Криму. Всього були опитані 2 078 респондентів. Автентичність результатів, деякі з яких потрапили у розпорядження "Української правди", підтвердив один з працівників компанії. В цілому були поставлені понад 25 запитань. Ось один з найцікавіших висновків. Виявляється, у другому турі Віктор Янукович програє вибори будь-якому (!) зі своїх потенційних опонентів. І Олегові ТЯГНИБОКУ – у тім числі. Попри те, що зараз українцям силуються втовкмачити думку, нібито Олег Тягнибок – найліпший суперник для чинного президента. Ось як, згідно з даними цього таємного дослідження, розподіляються голоси у другому турі президентських виборів, якщо до нього виходять Віктор Янукович та Олег Тягнибок.

Себто Олег Тягнибок набирає загалом 27,4% голосів, а Янукович – 26,2%. Суттєва перевага лідера націоналістів у ймовірному другому турі, як для опитування за півтора роки до президентських виборів. Очевидно, саме ці дані закритого соцопитування і спричинили таку паніку на Банковій. І ця паніка тут же вилилася у істеричну кампанію прости "Свободи", яка якраз і набрала обертів з кінця літа і триває досі. Кампанія – небачена як за цинізмом, так і за масштабами – з залученням різних, у тому числі західноукраїнських ЗМІ.

Ще один цікавий результат, який отримали і приховали у липні соціологи "Research&Branding Group", стосується питання єдиного опозиційного кандидата. За результатами опитування, лише 39% респондентів нині вважають, що опозиції треба висувати узгоджену кандидатуру вже у першому турі. Себто мають рацію лідер "Свободи" і Олег Тягнибок, і ув'язнена лідерка "Батьківщини" Юлія Тимошенко, які наголошують на тому, що висувати єдиного кандидата у першому турі президентських виборів – потенційно небезпечно з багатьох причин.

Звичайно, нинішній час – неймовірно складний для українців, оскільки дуже важко вирізнити правду в потоці дезінформації, яка ллється з численних ЗМІ. Тим паче що рівень цинізму у подачі політичної інформації зростає. Нині вже не просто перекручують факти і маніпулюють ними, як то переважно було раніше. Нині вже можуть тупо (даруйте за грубощі) придумати брехню і зняти про те цілу передачу чи написати серію статей. Надто високі ставки у грі, надто небезпечна "Свобода", надто солодкі "гонорари" ‒ не до моралі. Одне забувають паплюжники – надмірна кількість несусвітної брехні неминуче спровокує протилежний ефект – так званий "ефект бумеранга". Шоковані спершу люди врешті перестануть в усю цю маячню вірити. Тож уся підла брехня, спрямована проти "Свободи", рано чи пізно повернеться назад. І боляче вріже по носі самих брехунів та їхніх господарів.

Галина ЧОРНА, Леонтій МАРТИНЮК.

Мал. Михайла БОНДАРЯ.

Газета ВО "Свобода".