Невже ми друга Білорусія?

Події парламентського дня 13 листопада свідчать про неабиякий тиск Росії на українську політику, тепер все залежить від ЄС. А поки ми поступово перетворюємося на проект з кодовою назвою «Білорусь-2»

Сьогодні майже завершилась умовна парламентська інформаційна кампанія під назвою «Євроінтегратори» проти «Митноінтеграторів». За цей чималий період на цю тему проведено безліч виступів та зроблено чимало заяв. До останнього в рахунку з великим відривом вели «Євроінтегратори», і для повної перемоги були задіяні всі можливі важелі. Навіть за допомогою МВС видалили з гри головного гравців «Митноінтеграторів» - Маркова. Все йшло до того, що Україна успішно закінчить прийняття всіх необхідних законів і перейде в спокійну стадію очікування саміту у Вільнюсі. Проте цілком прогнозовано, що у гру втрутився Кремль і містер Пу. Декілька перемовин, одна з яких таємна, і, здавалося, ніякої Асоціації так і не буде.

Але, на мою думку, Банкова наразі веде витончену політичну гру. Суть її дуже проста і по-своєму геніальна. Вона полягає в тому, аби не зіпсувати відносини з Росією і підписати бажану асоціацію. У разі такої гри і неприйнятті закону, який дає змогу лікувати засуджених за-кордоном, влада на публіку показує Росії готовність домовлятися. Різка зміна меседжів головних спікерів ПР є цьому яскравим підтвердженням. Ще місяць тому всі вони стверджували, що Віктор Янукович об'єднав українців ідеєю, що Україна це Європа. Сьогодні вони всі, як один переорієнтувалися у бік Росії з суто економічних обґрунтувань. Все це призводить до того, що Янукович перед Путіним стає кришталево чистим і ні в чому не винним. Доцільним прикладом цього був випадок, коли Президент України переклав рішення по Тимошенко на парламент і сам абстрагувався від цього, хоча він одноосібно легким розписом руки міг би це давно зробити.

Другою ланкою у цій грі є провладна фракція Партії регіонів у Верховній Раді. Росія знає, що вся вона повністю контрольована Адміністрацією Президента, тому за прийняття радою “закону Тимошенко” офіційний кремль навряд чи буде дорікати Олександру Єфремову і його колегам по фракції.

Допоки між Києвом і Москвою тривають напружені перемовини, представники Міністерства закордонних справ України з упевненістю стверджують про те, що Асоціація з ЄС буде підписана. І говорять вони, маючи всі на це підстави.

Для Євросоюзу є неприйнятним зростання впливу РФ, а тому питання євроінтеграційного майбутнього України наврядчи вирішуватиметься за підсумками доповіді місії Кокса-Квасневського. Скоріш за все у контексті справжньої геополітичної гри ЄС прийме принципове рішення, яке стосується не так України з усіма її проблемами, а Росії. Саме жертвою боротьби цих двох впливових гравців ми зараз і являємося. Підписання угоди про Асоціацію України з ЄС буде великим ударом по Путіну, після якого він довгий час приходитиме в себе. А питання вибіркового правосуддя і звільнення Юлії Тимошенко набагато легше буде вирішити, коли Україна стане асоційованим членом ЄС.

Звичайно, що все це припущення, але щиро хочеться вірити у написане. Погодьтеся, набагато краще бути членами євроспільноти на її задвірках, чим членом “Мутного союзу”. І хоча після підписання Угоди про асоціацію всіх нас очікують нелегкі часи, ми готові терпіти. Терпіти будемо все: тиск Росії і черги на кордоні з нею, закриття підприємств, продукція яких не витримає конкуренції і решту всього, чим нас лякають. Є одне мудре прислів'я: “Все, що не вбиває робить нас сильнішим”, і ним потрібно керуватися.

Нині ми стоїмо на роздоріжжі між цивілізованою Європою і імперською Росією. В яку сторону рухатимемося покаже час, але нині дуже не хочеться, аби Україна перетворилася на другу Білорусію — ізольовану країну з вічним періодом застою.

Тож нині доля України залежить не від Верховної Ради і Президента, а тільки від політичного рішення Європи. Та чи обере вона нас ?