Жити у світі і бути вільним від нього - неможливо.

Повноцінна політика - це не двоколірний світ, а світ півтонів. Світ, де окрім просто ворогів є опоненти, що незгодні або сумніваються. Де, окрім друзів, є союзники, тимчасові попутники і співчуваючі.

Не можна ганятися за грошима - треба йти їм назустріч і для того, щоб мати майбутнє, необхідно бути готовим зробити щось нове, а більшість невдах - це люди, які не зрозуміли, наскільки близькі вони були до успіху, коли вони здалися.

У цьому світі немає гарантій, є тільки можливості. І не варто забувати, що жити у світі і бути вільним від нього - неможливо. Нам ніхто не дасть фору. Ні сусіди на заході, ні сусіди на сході. Одні втомилися чекати від нас визначеності, інші втомилися робити вигляд, що вони готові нам її дозволити. Відсутність виразності внутрішньої і зовнішньої політики, пропаганди вибраного курсу і активного втілення в життя цивілізованих правил гри послаблюють суверенне право України на самовизначення.

Передусім потрібно враховувати українські національні інтереси і реальні можливості, а не абстрактні формули або чиїсь побажання, необхідно відмовитись від красивих, але нездійсненних в осяжному майбутньому ініціатив.

Найважливішою задачею є забезпечення єдності суспільства і територіальної цілісності країни. Без цього все інше не має сенсу. Доказом цьому є об’єднавчі процеси, які відбуваються як на сході, так і на заході. І тут ми знову впираємось в дефіцит довіри. Довіри до різних гілок влади, довіри між політиками. А без достатнього рівння такої довіри, швидкими темпами інтегруючись в різні союзи, буде важко зберегти єдність суспільства і територіальну цілісность країни. В багатьох країнах дефіцит довіри є однією з причин проблем, з якими стикається влада, як у внутрішній, так і зовнішній політиці. В тій чи іншій мірі це простежується як в МС, так і в ЄС. І справа не в провладних чи опозиційних політиках, справа в правилах гри. На протязі багатьох років тривала дуже жорстка бородьба за владу. В процесі такої жорсткої бородьби політичні опоненти ставали ворогами, підриваючи цим довіру людей до влади і до всіх політиків.

Україні треба обмежити участь в зовнішньополітичних заходах, що не представляють для країни якого-небудь практичного інтересу і в той же час піддають її істотному ризику.

Слід відновити діалог і знайти "золоту середину" між відстоюванням власних національних інтересів і реальною непоказушною повагою інтересів наших сусідів. В цілому нам ще належить навчитися демонструвати свою дружбу і надійність без збитку для власних інтересів. В результаті такого переосмислення зовнішньої політики життєву силу, що звільнилася, енергію і ресурси можна було б з успіхом використати на тих напрямах, які б дали реальний економічний результат.

В конфлікних ситуаціях, всі ресурси і час витрачаються на протистояння. Хоча інколи короткий конфлікт розширює можливості, а легко досягнута згода не заслуговує довіри. На жаль, доводиться постійно боротися з тими,  кого любиш, - і в любові, й в материнстві і навіть в політиці.

Повноцінна політика - це вже не двоколірний світ, а світ півтонів. Світ, де окрім просто ворогів є опоненти, що незгодні або просто сумніваються. Де, окрім друзів, є союзники, тимчасові попутники і просто співчуваючі.
Політика на відміну від передполітики набагато складніша штука. Набагато складніше, напевно, не створювати свою епоху. Легше йти в її сторону, тим більше, коли багато хто тебе переконує, що це найправильніший і легший шлях.