Василь Стус

Як добре те, що смерті не боюсь я...

і не питаю, чи тяжкий мій хрест,

що перед вами, судді, не клонюся

в передчутті недовідомих верст,

що жив, любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну,

як в смерті обернуся до життя

своїм стражданням і незлим обличчям.

Як син, тобі доземно уклонюсь

і чесно гляну в чесні твої вічі

і в смерті з рідним краєм поріднюсь».

Василь Стус

Ці рядки знає кожен школяр. Життєве кредо Василя Стуса, втілене в словах у 1975 році, за 10 років до смерті. Скільки віршів не встиг написати поет – відомо одному Богу. Але в смерті борця за свободу України є вина чинного депутата українського парламенту.

Василь Стус помер у тюремному карцері табору особливого режиму ВС-389/36 (Росія). Це сталося 4 вересня 1985 року. Віктор Володимирович Медведчук виступав захисником у процесі над поетом і дисидентом.

Роль Медведчука в судовому процесі сам Василь Стус влучно охарактеризував наступним чином: «Інститут політичної адвокатури в СРСР практично відсутній (на судах офіційні адвокати СРСР виконують функцію другого прокурора). А другий прокурор мені не потрібен».

Київські адвокати Роман Титикало та Ілля Костін підготували «правовий аналіз судової справи дисидента 35 років потому» (https://www.pravda.com.ua/cdn/graphics/2016/08/stus/). Серед іншого, вони з'ясували, що «Визнаючи в суді вину свого підзахисного Стуса (при запереченні вини самим підзахисним), адвокат Медведчук порушив свій професійний обов'язок, фактично відмовився від захисту Стуса, чим грубо порушив право останнього на захист у суді».

Цікаво, чи сниться Віктору Медведчуку його підзахисний? Чи вчить похресниця Путіна вірші Василя Стуса?