Відродження культурних традицій чи заробітчанство

Odrodzenie tradycje kulturowych lub jak liderzy propolskich narodowo-kulturalnych stowarzyszeń krążą wokół palca fundacje RP.

У попередньому дописі ми розпочали знайомство з так званою верхівкою пропольських культурних спілок Житомирщини та згадали про свій візит до Вінницької області. Вас напевно цікавить мета нашого інформаційного меседжу, чому ця тема нам так небайдужа та до чого тут польська спільнота, Житомир і Вінниця.

Все дуже просто, Польща досить добре підтримує свою діаспору за кордоном, насамперед фінансово, і Україна не виключення. Нас пов’язують спільні історичні події, добрі вони чи погані, але без цього нікуди.

Проблема в іншому, кошти, які могли бути спрямовані на покращення життя поляків на Житомирщині, з іноземних фундацій просто не виділяють або ж виділяють досить неохоче на проекти, реалізація яких може здійснюватись вже відомою з попереднього допису «пані Вікторією». Гарний апетит до польського злотого вказаної особи, мабуть, є найбільшою перешкодою до включення підшефної ЖОСПУ та Житомирської області в цілому до програми фінансування польської сторони.

Систематичні зловживання в пропольських національно-культурних товариствах Житомирщини призвели, як мінімум, до того, що в 2020 році більше сотні пенсіонерів польського походження з регіону не отримали такої важливої для них підтримки від Польщі. Така підтримка від польської фундації «Свобода і демократія» в рамках проекту «Niejesteś sam – program wsparcia polskich seniorów na Ukrainie» цього річ надійшла людям похилого віку з Рівненщини, Івано-Франківщини, Одещини та Вінничини, але не з Житомирщини. Розподіл допомоги здійснювали волонтери з 5 організацій, по одній з області, зате у Вінницькій аж дві і удвічі більше волонтерів, у Житомирській області жодної. Виходить, Вінницька область забрала квоту. Для прикладу, офіційні ресурси фундації вказують, що понад 400 осіб отримали матеріальну, грошову та медичну підтримку, найбільша кількість з них у Вінницькій області.

Звісно ж, виною всьому не Вікторія Лясковська-Щур, але речі говорять самі за себе, ложку дьогтю для іміджу пропольської спільноти області вона таки принесла. Чого варті лише додаткові побори з дітлахів та завищення грошових сум у товарних накладних, які подаються для звітності. Зі слів члена ЖОСПУ Світлани Карплюк та попереднього матеріалу ми знаємо, що «пані Вікторія» під час організації денних таборів для молоді польського походження в вересні 2020р. збирала гроші з батьків дітей за транспорт, на який «Свобода і демократія» їх виділила. Нам відомо також, що власниця кафе «Ксюша» Оксана Мельник, яка відповідала за харчування дітей в літньому таборі, на її прохання надала завищені накладні за надані послуги для звітності представникам фундації.

Крім того, для отримання додаткових коштів з Польщі «пані Вікторія» використовує легітимацію учнів польської суботньо-недільної школи ім. І.Падеревського, яка діє при ЖОСПУ. Зазначена легітиміація передбачає заповнення відповідних анкет батьками, діти яких навчаються у вказаній суботньо-недільній школі.

Для штучного збільшення кількість учнів, що дозволить отримувати більше фінансування з Польщі В.Лясковська-Щур використовує керівників дитячих ансамблів «Кроліски» та «Дзвонечки», що діють при ЖОСПУ, які організували заповнення відповідних анкет батьками дітей, які відвідують зазначені колективи. Батькам було повідомлено, що анкети заповнюються для консульства в м.Вінниці для підтвердження участі їх дітей у культурологічних заходах, на основі чого, нібито дипломатичне представництво буде надавати безкоштовний відпочинок для дітей в РП впродовж 2021 р. Водночас, більшість учасників ансамблів «Кроліски» та «Дзвонечки» не відвудують суботньо-недільну школу ім. І.Падеревського, що дозволить В.Лясковській-Щур привласнити виділені на них польською стороною кошти.

Також, В.Лясковська-Щур заробляє кошти під час видавництва журналу «Веселка Житомирщини». Зокрема, для видавництва вказаного друкованого видання (видається 4 рази на рік) польська сторона надає «пані Вікторії» 10 000 злотих (близько 74 тис. гривень) на рік. Водночас, Гембарський Олександр друкує зазначену друковану продукцію за 12 500 грн. за 500 примірників. Висновки робіть самі.

Не гребували завищити ціни на транспортних накладних, як нам вдалось дізнатись, і на Вінничині. ФОП Лещенко Юрій Васильович для звітності полякам старанно підписував документи надані представниками пропольських товариств з Вінниці та Бару, при цьому послуги компенсувались як з бюджету області так і з Польщі. Але це не зашкодило колегам з Вінниці не втратити доброго обличчя перед фундацією та навіть запросити більшу суму, аніж в інших регіонах, на фінансування вищезгаданого проекту з допомоги пенсіонерам з польським корінням. Можливо, зловживання носять не такий масовий характер, як у нас, або ж голови спілок краще грають роль «порядного» поляка та не виносять бруд за межі своїх товариств.

Відповідь на питання, чому фінансування проектів на теренах Житомирської області краще знаходить підтримку в «Свободі і демократії», та чи такі «святі»  партнери по консульському окрузі, ми намагались знайти під час наших двох поїздок до Поділля.

В Бару на Вінничині, який місцеві поляки-прихильники ІІ Речі Посполитої вважають південними кресами та намагаються у всьому увіковічнити пам’ять про Барську Конфедерацію, дізнались про творчі вечори і фестивалі, якими славиться місцевий «Польський дім».

Серед відомих пропольських діячів у м.Бар колишній мер Артур Цицюрський та голова «польського дому» Маргаріта Мєдвєдєва. Коли у розмові з членами місцевої спілки сказали, що ми з Житомира, тут одразу згадали одіозну «пані Вікторію». Виявляється, Маргаріта Мєдвєдєва приятелює з Житомирською колегою. Можливо, саме під час поїздок з творчим колективом до неї перейняла ганебний досвід ЖОСПУ завищувати суми у накладних для іноземного спонсора. Тільки співпрацюють у Бару не тільки з «Свободою і демократією», а й іншими іменитими фундаціями, що вкотре вказує на те, що поляки швидше працюватимуть з районним центром з Вінничини, ніж із заплямованою у зловживаннях ЖОСПУ.

Говорять у Бару і про колишнього мера, який в період реформи територіальної громади замість приєднання населених пунктів до Барської ОТГ та розвитку інфраструктури, відновлював Барську Конфедерацію, встановлював польські таблиці з назвами вулиць та будував польський замок. Горе-господарник, внаслідок своєї каденції на посаді програв чергові вибори, однак, за словами місцевих, отримав від Польщі громадянство та вивчив закордоном дітей. Інтерес меркантильний, але без зловживань та брудної гри у «порядного» керівника польської спілки.

На Вінничині більш детально дізнались про реалізацію проекту допомоги пенсіонерам польського походження. Вінничанка Інна (прізвище воліла не афішувати) зазначила, що робота волонтерів досить важлива, особи похилого віку були раді не так допомозі продуктовими, речовими наборами чи грошима, як звичайній людській турботі до них у цей непростий час. Була пророблена колосальна робота, починаючи з формування бази даних про потреби літніх людей, проходження відповідних тренінгів, закінчуючи наданням безпосередньої допомоги.

Як ми дізнались з ресурсів «Свобода і демократія», діяло 2 групи волонтерів, по 10 осіб кожна, на базі «Християнсько-демократичного союзу поляків Вінниці» та «Центру розвитку та партнерства «Полонія» у Вінниці». Запитання викликали суми коштів, які видавались пенсіонерам, як одноразова грошова допомога. В союзі поляків пенсіонери нібито отримали по 2500 грн. (близько 340 злотих), а от в центрі «Полонія» на 500 грн. менше (близько 270 злотих, фото додається). Яка дріб’язковість!

Аналогічна ситуація з виплатами премій волонтерам, близько 600 злотих та компенсація супутніх витрат в союзі поляків Вінниці проти 500 в центрі «Полонії», де не компенсували вартість проїзду та мобільний зв’язок волонтерів. Щодо заповнення звітних матеріалів, то два товариства пішли одним шляхом, роздали волонтерам договори та по 6-7 екземплярів звітів (за кожен місяць роботи) у 2 примірниках, у яких замість суми винагороди були прочерки. Другі примірники документів волонтери так і не отримали, їх залишили нібито для затвердження печатками фундації. Можливо були зловживання із преміюванням, адже за даними Рівненських колег, сума винагороди в них в області склала близько 2000 злотих на волонтера за весь період роботи, проти 500-600 у Вінниці.

Невже в союзі поляків Вінничини керівники діставали кошти з власних кишень, щоб заохотити волонтерів та пенсіонерів, чи в центрі «Полонії» унаслідували негативний приклад «пані Вікторії», а може й зловживали в обох організаціях. Точно можемо сказати одне, з такою дріб’язковістю, практикою завищення видатків та обманові членів власних товариств пропольські організації Житомирщини і Вінничини створюють негативний імідж для своїх організацій та унеможливлюють надання подальшої підтримки від Польщі та її фундацій.

З метою отримання роз’яснень з вказаних питань, ми направляємо здобуті під час журналістського розслідування матеріали до неурядових фундацій Республіки Польща та очікуємо на коментар від їх уповноважених представників.

Wcześniej zaczęliśmy zapoznawać państwo z polskimi kulturalnymi współkami Żytomierszczyzny. Również przypomnieliśmy o wizytę w obwód Winnicki. Państwo chyba interesuje się,  jaka cela naszego informacyjnego Messengera. Dla czego tak przejmujemy się tym tematem i jaka rola w tym wszystkim polskich wspólnot Żytomierza i Winnicy.

Po prostu Polska zawsze dobrze wspiera swoją diasporę za granicą, przede wszystkim finansowo. Polska i Ukraina ma wspólną historię, wspólne wydarzenia historyczne, dobrze lub źle, ale nigdzie bez tego.

Problem polega na tym, że środki, które mogłyby zostać przeznaczone dla Polonii Żytomierszczyzny, po prostu nie są przeznaczone z zagranicznych fundacji, lub niechętnie przeznaczone na projekty, które może zrealizować pani Wiktoria, znana już z poprzedniego postu.

Dobry apetyt na złotówkę tej osoby jest chyba największą przeszkodą do włączenia ŻOZPU i całego obwodu Żytomierskiego w program finansowania ze strony polskiej.

Nieuczciwość w polskich stowarzyszeniach Żytomierszczyzny doprowadziło, co mniej do tego, że w 2020 r. setki emerytów polskiego pochodzenia z obwodu nie otrzymało takiego istotnego wsparcia z Polski.

Pomóc od fundacji „Wolność i demokracja” w ramach projektu „Nie jesteś sam – program wsparcia polskich seniorów na Ukrainie” otrzymali emeryci w obwodach Równego, Odessy, Winnicy, Iwano-Frankowska. Tylko Żytomierski obwód  nie otrzymał tej pomocy, którą tak potrzebowali emeryci polskiego pochodzenia. Najwięcej pomocy otrzymała Winnica, około 400 osób otrzymało pomóc materialną.

Oczywiście wina w takiej sytuacji nie tylko pani Laskowskiej-Szczur, ale jej zachowanie i nieuczciwość wniosły swoją korektę w to, jak Polska widzi Polonie na Żytomierszczyźnie.

Pani Wiktoria systematycznie prosi o dodatkową opłatę od dzieci i zwiększa kwotę w fakturach, które przekazuje do zgłoszenia polskiej stronie. Pani Wiktoria często używa kłamstwo jak narzędzie dla wzbogacenia.

Ze słów członkini ŻOZPU Świetlany Karpliuk, oraz z poprzedniego materiału, dowiedzieliśmy się, że „pani Wiktoria” podczas organizacji obozu dla dzieci i młodzieży polskiego pochodzenia we wrześniu 2020 r. zbierała pieniądze od rodziców dzieci na transport, na który „Wolność i demokracja” wydzielała środki. Również wiemy, że właścicielka kawiarni „Ksiusza” Oksana Melnik, która była odpowiedzialną za wyżywienie dzieci na kolonie, na prośbę „pani Szczur” wystawiała zawyżone rachunki za swoje usługi.

Oprócz tego, aby uzyskać dodatkowe fundusze z Polski, „pani Wiktoria” wykorzystała legitymację uczniów polskiej szkoły sobotnio-niedzielnej im. I. Paderewskiego. Dla otrzymania legitymacji rodzice powinni byli napisać ankiety.

 Żeby sztucznie zwiększyć liczbę studentów, co pozwoli liczyć na dofinansowanie z Polski, Laskowska-Szczur wykorzystała liderów zespołów „Korolisky”, „Dzwoneczki”. Te zespoły współpracują z ŻOZPU. Kierownicy zespołów, na komendę pani Szczur, organizowali wypełnienie ankiet dla rodziców, dzieci, których biorą udział w zespołach. Ale ważne jest to, że te dzieci nie są uczniami szkoły sobotnio-niedzielnej. Co pozwala sztucznie zwiększyć ilość uczniów dla dofinansowania i wzbogacenia p. Laskowskiej. Rodzicom było powiedziono, że ankiety są wypełniane dla Konsulatu w Winnicy, żeby w 2021 r. dzieci mieli możliwość odpocząć w Polsce.

Również pani Wiktoria zarabia na czasopiśmie „Tęcza Żytomierszczyzny”. Na wydawnictwo czasopisma p.Wiktoria otrzymuje z Polski 10 000 zł. (ok.74 tys. UAH) na rok. A pan Aleksander Gembarski wydrukuje  „Tęcza Żytomierszczyzny” za 12 500 UAH za 500 egzemplarze. Więc, państwo może samodzielnie wyciągnąć wnioski na ten temat.

Nam udało się dowiedzieć, że w Winnicy również oszukiwali Polskę, która zawsze martwi się o Polonii na Ukrainie. W Winnicy regularnie zawyżają ceny faktur transportowych. Przedsiębiorca Jerzy Leszczenko podpisywał dokumenty, którymi przedstawicieli propolskich stowarzyszeń Winnicy i Baru raportowali Polakom. A naprawdę koszty za usługi były kompensowane zarówno z budżetu regionalnego i polskiego.

Nie przeszkadzało to kolegom z Winnicy poprosić większą sumę na pomóc emerytom polskiego pochodzenia, w porównaniu z innymi obwodami. 

Odpowiedź na pytanie, dlaczego finansowanie projektów w obwodzie Żytomierskim jest lepiej wspierane w „Wolności i demokracji” i czy naprawdę takie „święci” partnerze w środowisku Konsularnym, próbowaliśmy się dowiedzieć podczas naszych dwóch wycieczek na Podole.   

W Barze, obwód Winnicki, Polonia, która ma szacunek do historii, zwłaszcza do II Rzeczypospolitej, pamięta przeszłość i pragnie nie zapominać Konfederację barską. Tam dowiedzieliśmy się, że na tym terenie często są organizowane twórcze wieczory, festiwale, z których słynie „Dom Polski”.

Wśród znanych propolskich postaci w  Barze: były burmistrz Artur Cucurski i  dyrektorka Domu Polskiego Margaryta Medwedewa. Gdy przy spotkaniu z przedstawicielami stowarzyszenia powiedzieliśmy, że przyjechaliśmy z Żytomierza, od razu wspomnieli o „p. Wiktorii”. Okazało się Margaryta Medwedewa jest przyjacółką p. Szczur.

 Prawdopodobnie pod czas podróży z zespołem p. Margaryta przyjęła haniebne doświadczenie ŻOZPU – oszukiwać Polskich fundatorów fałszując fakturę.

W Barze współpracują nie tylko z „Wolnością i demokracją”, ale także z innymi fundacjami, co po raz kolejny wskazuje na to, że Polacy chętniej będą współpracować z ośrodkiem powiatowym w Winnicy, niż ze ŻOZPU.

W Barze opowiedzieli o byłym burmistrzu, który podczas reformacji wspólnoty terytorialnej, zamiast tego żeby przyłączać się do współczesnej reformacji i rozwoju infrastruktury, odrestaurował Barską Konfederację, instalował polskie tablice z nazwami ulic, budował Polski zamek. W wyniku swojej kadencji „gospodarz” przegrał kolejne wybory, ale otrzymał obywatelstwo  polskie i jego dzieci otrzymali wykształcenie za granicą. Interes pan ma korzystny i bez brudnej gry nie otrzymałby to, co chciał.

W Winnicy dowiedzieliśmy się więcej o realizacji projektu pomocy emerytom polskiego pochodzenia. Mieszkanka  Winnicy p. Inna (wolała nie nazywać swego nazwiska) zauważyła, że praca wolontariuszy jest bardzo ważna. Osoby starsze otrzymali pomoc z Polski i bardzo wdzięczne za to. Wykonano ogromną pracę, zaczynając od stworzenia bazy danych na temat potrzeb ludziom starszym, prowadzenie treningów i oczywiście, co najważniejsze, robota z emerytami i pomoc, którą potrzebują.

Jak dowiedzieliśmy się, z emerytami pracowali 2 grupy wolontariuszy po 10 osób, „Chrześcijańsko Demokratyczny Związek Polaków Winnicy” i „Centrum Rozwoju i Partnerstwa „Polonia” w Winnicy”. Wątpliwości wzbudziły pieniędzy przekazywane emerytom. W „Związku Polaków” emeryci otrzymali 2 500 UAH (ok. 340 zł.), a w „Centrum Polonia” na 500 UAH mniej (ok. 270 zł.) (zdjęcie załączone). Co za drobiazg?

Podobna sytuacja z wypłatą premii wolontariuszom, ok. 600 zł. w „Związku Polaków” i 500 zł. w „Centrum Polonia”, gdzie jeszcze nie zapłacili wolontariuszom za dojazd i komunikację komórkową.

Jeżeli chodzi o materiałach sprawozdawczych, organizacji poszły tą samą drogą: w dokumentach, gdzie była napisana suma wynagrodzenia wolontariuszom, nie było wpisano sumę, którą otrzymali. Również nie otrzymali kopii dokumentów, rzekomo zostawili je do zatwierdzenia przez pieczęcie fundacji. Być może  doszło do oszukaństwa premii, ponieważ ze słów kolegów z Równego, wysokość ich wynagrodzenia w obwodzie wynosiła ok. 2000 zł. na osobę za cały okres pracy. A w Winnicy wolontariusz otrzymał 500-600 zł. 

Jedno jest pewne, z taką małostkowością, praktyką zawyżania wydatków i oszukiwania członków własnych stowarzyszeń, organizacje propolskie w Żytomierzu i Winnicy kreują negatywny wizerunek ich stowarzyszeń i uniemożliwia dalsze wsparcie ze strony Polski.

W celu otrzymania wyjaśnień i komentarzy na ten temat, wysyłamy materiały, które otrzymaliśmy w trakcie dziennikarstwa śledczego do  nieurzędowych fundacji RP.