Як УДІКС здоровий глузд втратив

Коли заступник вартий свого директора

В попередньому блозі, я вже писав про Український державний інститут культурної спадщини та його керівника Пламеницьку О.А., а саме про ризики на які наражається культурна спадщина України, через бездіяльність та неефективний менеджмент керівництва.

Проте, керівництво Українського державного інституту культурної спадщини продовжує дивувати. Нашою організацією було направлено ряд запитів, згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації», з приводу надання актуальної інформації, щодо діяльності Інституту.

Проте, з відповідями на прості запитання в УДІКСу виникли неабиякі проблеми. Так, з приводу актуальних завдань та функцій інституту в державній програмі зі збереження культурної спадщини, ми отримали викопіровку з «Концепції державної політики з реформування сфери охорони нерухомої культурної спадщини», а також інформацію про дії які були здійснені два та три роки тому.

Фактично, підтвердилися попередні факти про сумнівний план роботи Українського державного інституту культурної спадщини. В наданому плані роботи фактично наявні лише два пункти – науково-методичне забезпечення роботи Експертної комісії з розгляду питань занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток та рецензування і коригування облікової документації на об’єкти культурної спадщини.

Відповідальні за ці  завдання однакові, але це не директор і не заступник директора інституту. Звіт про культурно-просвітницьку діяльність за 2017 рік, натомість нараховує 250 сторінок. Судячи з інформації порталу E-data інститут активно виконує комерційні замовлення на розробку проектної документації. Тобто фактично, державний орган що фінансується з бюджету не має практичного, детального плану діяльності за який він ніс би відповідальність, проте активно заявляє про претензії та недофінансування.

Штатний розпис Інституту на 2018 рік нараховує 60 посад за які передбачається виплата заробітної плати. Натомість з них вакантними є 15 посад. Водночас, в порівнянні з минулими роками фактично скорочена одна архітектурно-реставраційна майстерня, структурний підрозділ куди входять архітектори-реставратори, що несуть практичну користь, на відміну від адміністративного, керівного апарату.

Не будемо голослівними в критиці керівного апарату. В минулому матеріалі, я описував оборудки директора УДІКС Пламеницької О.А., а саме неподання декларації та оборудки з печаткою. Крім того, як стало відомо з біографічної довідки Пламеницької, яку надав УДІКС, за нашим запитом, головною заслугою директора є те що вона є дочкою архітектора-реставратора Є.М. Пламеницької та народного художника А.О. Пламеницького.

Тепер поговоримо про її заступницю – Лісову М.С. Саме за її підписом, ми отримали відповіді на наші запити. Спробуємо відтворити як це було.. В один прекрасний теплий день, до державного органу, який не звик до публічності та відкритості надійшов ряд звичайних собі запитів «Про доступ до публічної інформації». Керівництво вирішило відповісти, проте водночас вирішило спробувати показати зуби. Серед відповідей, ми отримали уявіть собі, запит від державного органу до громадської організації з вимогою надати інформації щодо мети заснування ГО, майна що перебуває на балансі організації та інформації щодо її членів.

Зазначимо, що громадські організації не зобов’язані відповідати на запити державних структур. Натомість, державні органи мають дотримуватися норм публічності та відкритості, адже вони фінансуються за наші з вами кошти, як платників податків. За фактом хамської поведінки УДІКС, вже направлено звернення до компетентних органів. Проте, ми все таки надаємо відповідь на запит УДІКС.

З якою метою засновано наше ГО?  - З метою вирішення актуальних питань захисту неоціненної культурної спадщини нашої держави та народу та наведення ладу з бездіяльністю відповідальних державних органів, зокрема в даному випадку УДІКС.