Спадщина без спадкоємців - Пламеницька нищить пам'ятки культури в Україні

Збереження культурної спадщини України - державний обов'язок. Проте, державні органи на які покладений цей обов'язок не поспішають його виконувати.

Як відомо, з легкої руки Президента України Петра Порошенка 2018 рік оголошено роком «культурної спадщини». Щоправда, вже середина вересня і рік наближається до закінчення, а особливих рухів в збереженні культурної спадщини не спостерігається.

Звісно цим мусить займатися не Президент особисто, а відповідні уповноважені органи. Зокрема Український державний інститут культурної спадщини, що згідно статутних повноважень є культурно-просвітницьким центром, шо належить до управління Міністерства культури України, заснованим на державній формі власності для здійснення заходів щодо популяризації культурної спадщини України шляхом створення методичної бази для формування Державного реєстру нерухомих пам’яток України.  Інститут декларативно, також є потужним центром з підготовки наукової, нормативної та науково-технічної документації для забезпечення охорони та збереження культурної спадщини.

Дізнатися ж, чи виконує УДІКС покладені на нього функції і чи займається чимось взагалі звичайному обивателю нереально. Сайт державного органу, посилання на який вказано на офіційному порталі Міністерства культури України є неактивним. Портал знаходиться в стані розробки. Публікації про оплату розробки сайту на Єдиному веб-порталі використання публічних коштів – відсутні, як і оголошення тендеру на розробку сайту на порталі Прозоро.

Український державний інститут культурної спадщини не здійснює жодних заходів для формування Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Наша громадська організація звернулася до Міністерства культури України та отримала інформацію щодо внутрішнього аудиту, який проводився Міністерством культури України. Так згідно результатів аудиту були виявлені численні порушення та надані рекомендації щодо їх усунення.

Зокрема було порушено вимоги законодавства та не оприлюднено звітів про укладені договори в системі Прозоро. Крім цього наявні грубі порушення аналітичного та бухгалтерського обліку та аудиторам не було надано документацію в повному обсязі. Інститут має заборгованість по виплаті заробітної плати та податків перед працівниками, проте не може поскаржитися на відсутність коштів.

В результаті аудиту було з’ясовано, що УДІКС приділяє значно більшої уваги розробці комерційних проектів, ніж проектам реставрації пам’яток культурної спадщини замовником яких виступало Міністерство культури України. Так в середньому, на виконання замовлень держави, припадало 2 дні. При такій «експрес-розробці» документації для збереження та реконструкції пам’яток культури національного значення, неминучім є погіршення якості проектів, що призводить до руйнації пам’яток.  В лютому 2018 року відбувся обвал стіни північного бастіону Кам’янець-Подільської фортеці, що є складовою частиною Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець»  та входить до «Семи чудес України».

Якщо так і піде далі, то така доля може спіткати і головний «червоний» корпус Київського національного університету імені Тараса Шевченка, побудований в 1843 (!) році, та є пам’яткою історії національного значення. Адже Університет замовив проектні роботи на реставрацію головного навчального корпусу університету на загальну суму 700 тис. гривень.

В чому ж причина такої ситуації? Керівником інституту є Пламеницька Ольга Анатоліївна. На сьогоднішній день вона не подала декларацію про доходи, чим порушила норми антикорупційного законодавства, що передбачає кримінальну відповідальність.

Свою посаду вона займає з 2015 року. За цей час орган яким вона управляє пройшов реорганізацію з Науково-дослідного інституту памяткоохоронних досліджень в Український державний інститут культурної спадщини. Проте, за інсайдерською інформацією, керівник інституту після здійснення реорганізації залишив собі, незаконно виготовлений дублікат печатки інституту. Завдяки чому, вона на замовлення забудовників, що хочуть отримати необхідний дозвіл, погодження чи документацію, надає резолюцію «заднім» числом, що легітимізує сумнівні будівництва в історичних ареалах українських міст.

При такому керівництві державного інституту, перспектива збереження національного надбання України – культурної спадщини, виглядає сумнівною. Зважаючи на втрачений час, найбільш очікуваним заходом в рік «культурної спадщини» є звільнення Ольги Пламеницької. Адже її діяльність є деструктивною для безцінного народного надбання об’єктів культурної спадщини України.