Театральна хода з клоунами та вогняне шоу в День пам’яті загиблих за свободу України та чергову річницю іловайської трагедії – національний мистецький фестиваль «Кропивницький».
Театральна хода з клоунами та вогняне шоу в День пам’яті загиблих за свободу України та чергову річницю іловайської трагедії – національний мистецький фестиваль «Кропивницький», який цьогоріч вдруге пройшов у однойменному місті (колишньому Кіровограді), розпочався зі скандалу.
Невчасність дійства намагалися компенсувати показом патріотичної вистави «Дім», проте оцінили не всі. Про це можна судити з відгуків окремих учасників АТО, родичів загиблих, місцевих волонтерів у Facebook.
Нікуди, на жаль, не поділися й деякі інші ляпи, за які минулорічний дебют фестивалю галузеве всеукраїнське видання «Український театр» назвало майстер-класом з провальної організації. Та й щодо прозорість використання 7,5 мільйонів гривень, виділених на дійство з державного бюджету, викликає цілком обґрунтовані сумніви.
Prozorro як фікція
Чіткої публічної відповіді на ті, що було поставлено з цього ж приводу в минулому році, ніхто так і не дав. Наприклад, з якої на яку мову, що, хто і для кого перекладав майже за 350 тисяч гривень на «Кропивницькому-2017», де ніби як не було публічно заявлених іноземних гостей.
Залишилися питання і про те, яким чином через систему Prozorro проводять державні закупівлі заднім числом на неконкурентній основі. Адже система створювалася якраз для того, щоб так державні гроші не витрачали. Проте, конкурси на підряди по наданню робіт і послуг для фестивалю, який закінчився на початку минулого вересня, проходили ще через два місяці. Завжди з єдиним учасником, він же - переможець.
Цього року все залишилося на тих же місцях. На кінець минулого тижня в Prozorro відображалася інформація про 28 тендерів, пов'язаних з підготовкою та проведенням фестивалю «Кропивницький-2018», на загальну суму 1,93 мільйона. Тільки один пройшов до дати безпосереднього надання послуг. Ще шість пройшли в межах цих дат, коли послуги вже надавалися. Решта - заднім числом, здебільшого проведені через систему 4 вересня. Всі неконкурентні.
Ні, те, що виступ Анжеліки Рудницької за 100 тисяч гривень може забезпечити тільки фізична особа-підприємець Рудницька Анжеліка Миколаївна, цілком зрозуміло. Як і те, що поселити приїжджих можна було тільки в «Рейкарц» за 121 тисячу – місцевий готельний фонд не радує різноманіттям якісних пропозицій. Хоча проведення аукціону на надання цих послуг все одно виглядає як фікція. З іншого боку, невже сценічне обладнання та реквізит в Україні може надати виключно 32-річний київський ФОП Юшков Ігор Олегович, і ніхто інший? Публічні конкурентні торги, вони ж якраз для того придумані, в тому числі, щоб економити гроші платників податків. З майже двох мільйонів, які вже показали, більшу частину - 1,34 мільйона, освоїли саме фізособи - «спрощенці». З них майже 600 тисяч - згадуваний Юшков. У минулому році він теж співпрацював з фестивалем, але скромніше, і по-іншому. Створював сценарну концепцію на перетині мистецтв, розробляв сценарний план, адміністрував і режисирував одну з програм за 108 тисяч гривень.
Інший київський підприємець, 51-річний Микола Іванович Остапчук, теж працює з організаторами «Кропивницького» другий рік, забезпечує заходи технічним обладнанням на неконкурентній основі заднім числом. На минулому заробив майже 170 тисяч, на цьому - майже 300.
Ще чотири фізичні особи в цьому році відпрацювали на фестиваль вперше. Іван Ілліч Загурський, даних про підприємницьку діяльність якого в доступних базах знайти не вдалося, забезпечив розробку і монтаж відеоконтенту, режисерсько-постановочні роботи і послуги віджеїнгу, в цілому на 236 тисяч гривень. Зареєстрований в Києві Олександр Михайлович Логвин надав власне відеообладнання за 95 тисяч. Місцева підприємниця Тетяна Михайлівна Алексєєва забезпечила харчування за 80 з половиною тисяч, тобто на 16 тисяч державних гривень за один день фестивалю.
Це політика?
Більше п’яти з половиною витрачених мільйонів платників податків ще чекають принаймні формального звіту про їхнє використання. Тим часом, немає жодної інформації про те, що органи, які порушують справи за розтрату кількох десятків тисяч гривень на яких-небудь місцевих ремонтах, проявляли інтерес або проводили перевірки в зв'язку з держзакупівлями на фестивалі.
Їх в обидва роки проводять держпідприємства Мінкульту - в минулому році «Державна театрально-видовищних агенція», в цьому - «Державна дирекція міжнародніх конкурсів та мистецьких програм« Арт-Україна ».
За два роки на «Кропивницький» витрачено близько 14,5 мільйонів гривень платників податків. Про те, що його ініціатором є нардеп Горбунов, нагадують білборди та інші носії, це великими літерами на екрані головної сцени. Креативний директор Сергій Проскурня з підмостків однієї з найпопулярніших вистав з Адою Роговцевою нагадує, що наступний рік - рік виборів, закликає «голосувати вірно».
Держава через Український культурний фонд в 2018-м профінансувала проведення ще двох подібних фестивалів - «Української Бессарабії» і «Карпатського простору». Про останній - трохи згодом, а на «Бессарабію» виділили стільки ж, скільки на «Кропивницький», сім з половиною. Це дійство проходило в Кілії Одеської області під егідою Павла Унгуряна, теж народного депутата від «Народного фронту». У минулому році питання у глави парламентського комітету з питань культури викликало виділення кошті в з держбюджету на концерт у Львові, дослівно, «через лобіювання депутата Ігоря Васюника з «Народного фронту».
Тепер - про «Карпатський простір». Цієї весни міжнародний фестиваль, який складається з 12 тематичних програм – «просторів», пройшов в Івано-Франківську вже втретє, участь узяли митці з 18 країн, і, офіційно - цілий ряд посольств.
Джазові музиканти з Італії та Штатів, французька поетеса з презентацією своєї збірки на українському, Андрій Курков модерує дискусію про літературу і політику. Театри, кінематографісти, художники, фотографи, скульптори, музиканти, візуальні інтерактивні проекти, стріт-арт і все, що завгодно, з України, Австрії, Швейцарії, Польщі, Чехії, Латвії, Литви, Словаччини, Угорщини, Болгарії, Румунії, Грузії, Азербайджану і навіть Мексики...
Величезна програма на 14 локаціях. Щоб було зрозуміло, за масштабом та простою кількістю івентів – це кілька «Кропфестів». Джазова, симфонічна та мульти-жанрова музична програма, 13 художніх і документальних фільмів, знятих українськими, іноземними та змішаними командами, у «просторі кіно», 18 спектаклів і весняна школа акторської та режисерської майстерності у міжнародному ж «театральному просторі». Виставка робіт дев’яти скульпторів з різних країн. Це лише половина всього.
І жодних згадок про прізвища організаторів або ініціаторів у зовнішній рекламі, програмах та іншій наочності. Можливо тому, що серед них немає політиків – лише Міністерство культури України, Національна оперета України, місцеві органи влади та самоврядування і міжнародна Організація за демократію та економічний розвиток ГУАМ. Теж, нагадаємо, з держбюджету фінансувалося через той самий Український культурний фонд, і коштувало скарбниці 6 мільйонів. На півтора мільйони менше, ніж фестиваль у Кропивницькому…
Велика різниця
Тим часом, у цьогорічного фестивалю в обласному центрі Кіровоградщини навіть не прийняла участі трупа місцевого академічного «театру корифеїв», який, до речі, носить ім’я Кропивницького. Насправді Марко Кропивницький народився в селі Бежбайраки, зараз – Кропивницьке, і, за твердженням місцевих краєзнавців, загалом прожив у теперішньому Кропивницькому лише два роки. Та менше з тим…
Єдине, що пов’язувало «Кропивницький» з містом Кропивницький – це живописний пленер. 30 художників - місцевих і приїжджих, 4 дні писали місто. По одній роботі залишили в обласному художньому музеї, директору якого, Тетяні Ткаченко, належить ідея пленеру - пропонувала ще в минулому році, але склалося тільки в цьому. Це було добре, але не обійшлося без ложки дьогтю: за словами Ткаченко, організатори фестивалю спочатку поінформували, що полотна художники отримають в музеї, а потім нібито заявили, що музей відмовився приймати матеріали і взагалі допомагати.
- Шановні (і не дуже)! Це вже дикість. Ніколи не виношу на публіку такі речі, але так нахабно і цинічно поливати брудом співробітників музею, які завжди з відкритим серцем намагаються допомогти і підставити плече... це вже занадто, - написала директорка музею у Facebook.
В цілому, фестиваль «Кропивницький» поки виглядає поки скоріше як організовані для жителів одного міста гастролі.
Кому це треба
Знову ж таки, про концерти. Якщо ми говоримо про оплату розважальних заходів з державного бюджету, то єдиним можливим виправданням цього, яке спадає на думку, могла б бути підтримка національних діячів мистецтва. І так, напевно, для молодих небагатих театрів на кшталт харківського «Театру 19», це працює - ми вас підтримаємо за держрахунок, просто щоб ви були і творили тут, а не виїжджали туди.
Але Рудницька за 3,5 тисячі доларів? Той же «Бумбокс» і «ТІК» - успішні, дорогі і, очевидно, рентабельні представники вітчизняного шоу-бізнесу. Кажуть, грубо від десяти тисяч за виступ. «Антитіла» - в ЗМІ називають суму в 6 тисяч, «СКАЙ», Антоніна Матвієнко, тощо. Загалом у фестивальних концертах на площі Героїв Майдану взяли участь 17 виконавців і колективів української «попси», або, як зараз кажуть, мейнстріму. «На око», разом могло обійтися у півтора-два мільйони «нашими». Коли пройдуть всі тендери, можна буде точніше порахувати, напевно.
Але чи справді це самі ті митці, які потребують державної підтримки? Або це торгові марки, під якими продюсери та інші трудівники бізнесу розваг, та й самі виконавці, заробляють гроші на гастролях, корпоративах та інших галузевих заходах? У них напевно і фінансовий план є якийсь, прибуток, рентабельність...
І якщо це Національний фестиваль мистецтв, то вони до чого? А якщо святковий безкоштовний святковий концерт для містян, то неясно, до якого свята. День Незалежності раніше пройшов, День міста у Кропивницькому чекають аж 15 вересня - до речі, мерія готова вкластися у 500 тисяч. Про День пам'яті загиблих вже сказано.
До речі про безкоштовність. Нікуди не поділася минулорічна проблема з безкоштовними запрошеннями на закриті заходи фестивалю, схема поширення яких залишилася непрозорою. Механізм замовлення через офіційний сайт фестивалю себе не виправдав – замало «викинули». Усе інше, як і в минулому році, потрібно було діставати. В результаті багато хто з тих, хто знав, куди і навіщо хоче сходити в рамках програми в обласному театрі та філармонії, потрапити туди не зміг. А ті, хто потрапив, бувало, йшли посередині вистави, залишаючи порожні місця в залі і неприємний осад на душі у артистів. Наприклад, до другого акту «Вечері з дурнем» львівського театру «Воскресіння» досиділа десь третина глядачів.
Другий рік поспіль оглядачі пропонують цілком притомний варіант - продаж квитків на спектаклі та концерти закритої програми за фестивальними цінами. Так роблять на брендовому київському «Гогольфесті», який проходить більше десяти років, і на який «Кропивницький» за задумом схожий. Дуже. І бюджетних грошей буде змога трохи зекономити. На той самий «Гогольфест» їх дають усього мільйон-два, і тільки в останні роки. Людина, яка купила квиток на конкретний спектакль, з більшою ймовірністю залишиться в залі до кінця вистави – це очевидно...
З суб’єктивної точки зору стороннього спостерігача, все це разом виглядає схожим на розважальний захід з агітаційними цілями, тому автору цих рядків абсолютно незрозуміло, чому зокрема й ми з вами повинні його оплачувати. Через податки, державний бюджет і Український культурний фонд. Втім, можна бути впевненим, що фестиваль «Кропивницький» ми профінансуємо ще як мінімум один раз точно...
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.