«Експекто Патронум» або як захиститися від злісних упереджень

Я довго запевняла себе, що ці книжки – безглузді. Мені 20 років, і вже пізно читати дитячу літературу. Та одного дня я беру до рук книгу, яку заприсяглася ніколи не читати.

Третя частина – моя найулюбленіша екранізація і все ж таки цікаво Гаррі Поттер насправді такий плаксій з відмороженою пикою як у фільмі, Рон дійсно вічно голодний телепень, а Герміона настільки ж безхарактерна «зубрилка»? Минув день і вже прочитала усі 382 сторінки книжки та прагнула читати далі. Ось, що хочу сказати:

По-перше, Джоан, або як вона любить, щоб її називали Джо Роулінг дійсно неперевершений письменник. Низький їй уклін за те, що вона своїм світом зачарувала юних читачів та долучила до великої магії – читання. Її стиль написання незмінний від першої і аж до сьомої частини. Такий простий та водночас не позбавлений естетичних складників, у мові кожного героя помітні характерні особливості, які додають ще більшого колориту книзі. За збереження цих лексичних деталей, окрема подяка видавництву "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", що на найвищому рівні переклали усю серію книжок. Це дало змогу насолоджуватись не тільки сюжетом та героями, а й відчути всю повноту української мови.
Наприклад напів-велетель, Гегрід, що мав освіту лише 3 класи Гогвортсу, в оригіналі розмовляв на вест кантрі (тип просторіччя притаманний провінційному населенню,). Це різко впадало в очі, порівняно з літературною мовою інших викладачів Гогворстсу. Українські перекладачі, дослідили цю особливість і тому для нас Гегрід розмовляє, як звичайний вуйко з Лемківщини із характерними «всьо», «файно», «видете», «п’єть» і т.і.

По-друге, всім, хто дивився лише фільм і ще не читав книжки скажу: там все зовсім не так! Гаррі Поттер – не плакса, і не лялька, котрою керуюсь всі, хто не ледащо. Він сміливий, добрий, кмітливий та скромний тринадцятирічний хлопчик, що здатен на самопожертву заради близьких. Він уже двічі перемагав у двобої з наймогутнішим темним чаклуном і це залишало по собі зовсім не приємні спогади, що тішили його его. Він – звичайний сирота, що оцінював, як найвищу нагороду, любов чужої сім’ї та прихильність своїх друзів.
Рон – наймолодший хлопчик із сімох дітей Візлі. Дуже закомплексований, адже його родина далеко не з багатих, мама завжди забуває про його улюблені смаки, і він завжди в тіні, бо всі його старші брати успішні особистості, а ліпший друг – сам Гаррі Поттер. Та попри це, він виділяється своєю хоробрістю, вірністю та наполегливістю.
Герміона -  цікавий персонаж, оскільки Роулінг зобразила в ній маленьку себе. Вона не наділена вродою, типова відмінниця, що читає наперед готує усі завдання  та днями зникає у бібліотеці і слугує Гугл-пошуком у цій трійці, а ще як і усі зубрилки не дає нікому списувати, навіть своїм друзям. Все наче типово, якщо не враховувати однієї дрібнички: у Гогвортсі Герміона – аутсайдер, адже в неї не чаклунське походження. Тому всі ці старання бути найкращою, найрозумнішою показують її великий страх, що Гогвортс подавиться нею та виплюне, як риб’ячу кістку.
І це насправді ще не все, адже в цій книжці, майже немає другорядних персонажів. Навіть Герміонин кіт, Криволапик відіграє значущу сюжетну роль.

А тепер щодо сюжету. Як вже говорилось раніше історія про Гаррі Поттера плавно змінюється від книжки до книжки. Він дорослішає разом із читачем, не змінюючи своєї простоти в подачі сюжету та тексту. Почуття хлопчика із блискавкою на лобі також виростають і стають серйознішими. У нього на носі перші серйозні іспити, та купа стосів пергаменту, що потрібно списати рефератами, а у школі дементори, які огортають у обіймах загадку про смерть його батьків, їх друзів та зрадників. Це перша книга, що розкриває завісу таємничості минулого Джеймса та Лілі Поттерів і дарує низку дорослих, цікавих персонажів, таких як Римус Люпин та Сіріус Блек. Ця частина дарує Гаррі хрещеного батька, який по-справжньому його любить і волів би виховувати ще змалечку, того хто міг би розповісти про його батьків усе, що завжди замовчували, з ним він міг більше ніколи не бачити ненависних Дурслів, що калічили його життя… Проте його хрещений, нажаль невиправданий злочинець-утікач і Гаррі мусить ховати від усіх їх зв’язок. Невідомо коли вони ще побачиться, малому Поттеру залишається лише надія, що його єдиний справжній  родич живий.

Очікую на адвоката – саме так перекладається найголовніше закляття 3 книги «Гаррі Поттер». Воно було першим із списку мною вивчених у дивовижному світі магії від Джо Роулінг. Магія чи ні, проте це закляття стало пророчим, адже зараз ви читаєте цю статтю як найголовніший доказ, що «Гаррі Поттер» потребує захисту від людських безпідставних упереджень.