Я - європеєць!

роздуми на тему

У шаленому ритмі сьогодення дуже важко не загубитися та не втратити  життєві орієнтири. Сучасна українська людина, якою я вважаю і себе, знаходиться в неперервному русі, вирішуючи безліч проблем та питань: навчання, працевлаштування, побут… І часто ми не маємо часу для  усвідомлення того, ким ми є і у якій країні живемо.

         А між тим Українська держава проводить важливі переговори та укладає угоди на міжнародному рівні. Українські делегації відвідують інші держави, знайомлячись із життям європейських народів. Слова «Європа», «європейський», «європеєць» давно уже вкорінилися у нашій свідомості. Ми і самі не помічаємо, як часто вживаємо їх, навіть не задумуючись, власне, над значенням. Адже так само не замислюємося і над  значенням слова «українець». То хіба ж поняття «українець» і «європеєць» таки ототожнилися? А значить, і я, як представник свого народу, європеєць..?

         Виринувши із повсякденної метушні  буднів, забувши на мить про навчання, книги-зошити-довідники, я зупиняюсь. На хвилину, подумати і, здавалося б, відчути, «спробувати на смак» таке знайоме і несподівано нове слово «європеєць».

         У наш час у міжнародних новинах постійно повідомляють про події в європейських країнах, відносячи до цього розряду і Україну. Зважаючи на це, можна вважати європейцями  не лише  представників української діаспори, що проживають на Заході, а і… мене?

         У цей час з’являється нагальна потреба і негайне бажання «проаналізувати

 себе». А в голові поперед інших одна думка: «Я – європеєць?!».

         Ким же є саме я? Що являю собою для усієї людської спільноти?

         Я – людина?Я – українка. Я – європеєць? Отже, почнімо мозковий штурм.

Я – людина! Моральні цінності для мене набагато важливіші за матеріальні. Необхідними для мене є самовдосконалення, постійний розвиток особистості, установка життєвих орієнтирів. Я – європеєць? Я не боюся ламати стереотипи та не зупиняюся на досягнутому.  Я користуюся новітніми технологіями та йду в ногу з часом. Мені близька історія рідного народу, та я із задоволенням читаю інформацію і про становлення інших держав. Я не відсторонююсь від мистецтва попередніх епох, вважаючи їх не тільки безумовними шедеврами, а і чудовою базою для виникнення нових. Я шаную українських письменників. Твори Т.Г.Шевченка, І.Я.Франка та Лесі Українки давно і безумовно стали класикою. Мені цікаві п’єси Шекспіра і романи Булгакова, сучасні новели Стефані Майєр. Я намагаюся дотримуватися культу «всебічно розвиненої європейської людини» не для годиться.   Я – європеєць? Важливе місце у моїй освіті займає вивчення так званих «європейських» мов, адже, захоплюючись туризмом, мрію відвідати усі куточки світу, вільно розмовляти з їх представниками. Не останню роль у вирішенні мого питання відіграє і те, що я проживаю поблизу географічного центру Європи-м.Рахова. Отже, хоч і географічно, та я – європеєць. Захоплююся європейською культурою, проте наша, українська, яка близька мені, теж є її важливою складовою.

         Я – європеєць! Я прагну досконалості, постійного оновлення свого світу. Я – європеєць. Мені близькі інші європейські народи, адже ми-одна родина. Я – європеєць. Я прагну порозуміння та підтримання дружніх відносин з усіма державами, вільного спілкування з іншими. Я – європеєць. Я хочу розвивати і підносити свою країну, заявляти про неї на міжнародному рівні. Я – європеєць. Людина, що не живе ілюзіями, впевнена у собі, у своїх силах, у своїй державі та освіті. Я – європеєць. Я знаю, що зараз іще не до кінця вирішені деякі проблеми в нашій країні, процеси становлення України як повноправної європейської держави тривають і до сьогодні. Проте Україна – іще молода країна, а скільки досягнень вона уже має, який світогляд пропонує людям – європейський. Я впевнена, що пройде іще буквально декілька років, і уже по всьому світу із твердістю говоритимуть:«Україна – європейська держава».

То… чи є я таки європеєць? Із впевненістю можна відповісти: так. За стилем життя і за переконаннями, за прагненням до постійного оновлення та вдосконалення, перш за все, себе. Мріючи стати людиною справді освіченою та різнопланово розвинутою, я і доводжу теорему, яка уже переродилася в аксіому у моїй свідомості. І тепер з гордістю можу заявити: «Так, я – європеєць!».