«Брудна» професія чи покликання?

Ти - журналіст?

У роботі лікаря головне розум, зосередженість та уважність, педагога – терпіння та витримка, у роботі ж журналіста не обійтися без натхнення, захоплення та відстороненості від коментування поданого матеріалу. Журналіст не вирішує, чи треба копати криницю, він просто розносить в народі звістку про питну прохолодну воду на цьому місці і насолоджується висвітленням діаметрально протилежного шуму юрби та власника тієї земельної ділянки. Журналіст – не суддя, висновки – не його хліб. Журналіст – прозора парасолька, яка в курсі останнього дощу, показує його іншим, не пропускаючи під свій купол, абстрагуючись від сенсу.

Я – журналіст, я – майстер слова, я – його творець. Я – скульптор, я – археолог. Я дихаю словом, я ним живу. Моя зброя – слово, мій патрон – влучність. Моя царина – кримінал. Моя справа – сенсації. Я – ідеальний злочинець. Усі мої жертви – жертви пера. У мене жахлива карма – сотні образ, сотні знаків негативу щодня. У мене мільйони читачів. Я – їхній ідол. Моя душа – спокійна. Мій        стиль – витриманий, чіткий, дещо зчерствілий. Я дещо егоїст. Моє життя – дорога. Мій хліб – пошук, мій кисень – новина. Події у сучасному світі живуть просто поряд з нами. Вони також народжуються, дихають, вмирають. Проте їхній життєвий цикл значно менший за наш, людський. Декілька годин – і відгриміло, стихло. Ще кілька – і серенад за вікном новини вже не чутно. Я – дещо актор. А ще – трохи цар. Раніше я знаходив новину і давав їй життя, тепер новини знаходять мене. Я трохи фільтр. Щодня, щогодини крізь мене проходять сотні новин, сотні нових потенційних сенсаційних життів. Я пропускаю їх крізь свій унікальний фільтр, і лише обраним створюю неповторний стиль, подаю їх, ніби вишукану страву, до столу, на десерт. Я – кондитер. Мій талант відіграє не малу роль у пошуку, створенні та розробці новини, наданні їй забарвлення. Моє бажання, захоплення пошуком, створенням та розробкою новини, наданням їй забарвлення складають основу власне новини.

На жаль, не завжди новина – це щось карамельне чи шоколадне, добре, світле та солодке. Навпаки, майже завжди це не так. Я – журналіст. Я – чорноробочий. Моє завдання – абстрагування від емоцій, бруду, жаху. Я – бар’єр. Я подаю інформацію, роблячи ставку на емоційність читачів. Я – азартний гравець. Якби не моє захоплення журналістикою, новинами, їх подачею, ніхто б не читав їх, не отримував, ніби гарнір. Я – енциклопедія. Я – бомба сповільненої дії. Стільки інформації, скільки щохвилини я пропускаю крізь м’ясорубку у своїй голові, не витримає жодна бомба. Я – клоун. Я – невдалий жарт сучасної медіасфери.

Як можу я – недогеній, проте передурник, добродушний і емоційний, готувати новини? Брудна робота, постійні поїздки, безліч інформації, передоз сенсацій, з надлишком спілкування – я, ніби наркоман – моє життя зав’язане на журналістиці, я в ній загруз, у цьому мій кайф. Якби не постійні вибухи, грабунки, взломи, втечі серійних маньяків, сварки політиків, голі знаменитості, падіння зі сцени на метеорит, ті декілька годин безцінного неспокійного сну, що я іноді таки маю вночі, були б пустими та несмачними, не приправленими підливою з таємниць, інтриг, подій, що щохвилини народжуються невеличкими вибухами серед голосної темряви ночі. Адже темрява ніколи не мовчить. Вона завжди говорить. Я – її натхненний голос. А моя робота – захоплений гімн сотням нових інформаційних життів, котрими я даю теми для дискусій сотням осіб, про яких уже завтра заговорю. Працюй натхненно – моє кредо. Кредо журналіста. Кредо серйозного фільтру на шляху суцільного потоку поки що безликих новин.