Дослідник Олекса Воропай засвідчив, що на Херсонщині на могилах саджали вишні.
Підтверджує цю дуже давню традицію і Тарас Шевченко в повісті
«Близнюки», де один з персонажів, пасічник, заповідає, щоб над його
могилою посадили липу в головах, а черешню в ногах. Т.Г. Шевченко був
родом з Черкащини.
На Чернігівщині
й на Черкащині старі люди, говорячи про те, що скоро вже час їм лягти в
землю на кладовищі, кажуть: «Скоро вже мені туди, у вишеньки». При
цьому можуть ще й рукою махнути в бік могилок.
Вишні на старих
могилах мені вдалося віднайти на кладовищах у селах Броварського району
Київської області та в селі моїх предків на північно-східній
Чернігівщині. Причому ростуть ті вишні не біля могил, а прямо з
могильних горбів.
На цьому фото з Чернігівщини вишня на могилі без хреста
ліворуч, а біля могили праворуч липа; обидві могили повністю заросли
барвінком малим.
Кисіль з вишень був обов’язковою поминальною стравою на Поліссі.
Агітація за НОВОРОСІЮ могла (може) мати успіх тільки тому, що ми,
українці, забули і нічого не знаємо про традиції наших прадідів, а вони
майже ОДНАКОВІ і на Півночі, і в Центрі, і на Півдні України.
Зараз знову деякі публічні діячі починають розказувати про те, що ми не
повинні зациклюватися на етнічній культурі українців, бо Україна -
багатоетнічна держава. Нічого не маю проти розвитку і популяризації
культур національних меншин в Україні, але хотілося б, щоб під цим
приводом не продовжили політику мовчання ЗМІ протягом останніх 20 років
про культуру основного корінного народу України - українців.
І взагалі, чому кримських татар визнали корінним народом України, а українців - досі ще ні???