Дисидентський рух в УРСР

В історію України

Довідка

Дисиде́нтський ру́х — рух, учасники якого в СРСР виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в Україні — за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність.

На території Радянського Союзу дисидентство виникає приблизно в 1950-1970 роках. Як після десятиліть терору, в атмосфері жорсткого контролю й при всіх наявних засобах ідеологічної обробки міг зародитися цей гідний подиву виклик режимові? Дисидентство значною мірою виросло з десталінізації, з послаблення «паралічу страху», що було зроблено Хрущовим. А спроба Брежнєва обмежити лібералізацію викликала протести й опозицію, особливо серед інтелігенції.

Прояви дисидентства були різними, але найпомітнішими та найважливішими стали «шістдесятники». «Шістдесятники» — нове плідне покоління письменників, що здобувало собі визнання. До нього належали: Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Юлій Шелест, Микола Вінграновський, Алла Горська  та Іван Дзюба. Пізніше до них приєдналися Василь Стус, Михайло Осадчий, Ігор Калинець та Ірина Стасів-Калинець, Іван Гель та брати Михайло Горинь, Богдан Горинь і Микола Горинь.

Євген Сверстюк писав у 1993 році: «… Серед ознак шістдесятників я б поставив на перше місце юний ідеалізм, який просвітлює, підносить і єднає… Другою ознакою я б назвав шукання правди і чесної позиції… Поетів тоді називали формалістами за шукання своєї індивідуальності. Насправді за шукання істини — замість ідеї спущеної зверху для оспівування. Як третю ознаку я б виділив неприйняття, опір, протистояння офіціальній літературі та всьому апаратові будівничих казарм.»

Таємні групи та організації дисидентів починають утворюватися по всій території України. Освічена молодь збиралася тепер не тільки для того, щоб провести літературні вечори, а й обговорити несправедливий режим радянської влади. Першими організаціями «ворогів режиму» України стали:

·  Українська робітничо-селянська спілка(УРСС)

·  Об'єднана партія визволення України

·  Український національний фронт (УНФ)

·  Український національний комітет (УНК)

·  Демократичний союз соціалістів

·  Партія боротьби за реалізацію ленінських ідей

·  Реалістичний робітничий гурток демократів

На жаль, дисидентський рух не набув значної популярності і був подоланий у 1980-х роках. Причиною цього стала знову ж та ненависна радянська влада. «Совєтікі» жорстоко придушували будь-які вияви дисидентства за допомогою КДБ. Але на відміну від сталінських часів влада вже не намагалася знищити всіх представників руху. Вони пішли іншим шляхом – залякуванням. Тиск, який влада чинила на людей, був неймовірним. СРСР намагалася ізолювати дисидентів від суспільства для того, щоб рух не поширювався далі. Радянській владі потрібно було закрити рот противникам режиму назавжди. Критикам режиму відмовляли у робочих місцях, не давали здобувати освіту їхнім дітям й навіть позбавляли даху над головою. Тих, кого такі методи не зламали, кидали у тюрми або запроторювали до психіатричних лікарень, де їхній розум затуманювали різними психотропними препаратами. 

1.  
2. Значення дисидентського руху важко переоцінити. Він дав можливість людям зрозуміти, що українці та росіяни не рідні брати, а наша держава повинна бути незалежною. Учасників руху пам’ятають і сьогодні, їхні вчинки були справді виявом незламності нашої нації. На вічну пам'ять цим подіям в історії України було створено Музей дисидентського руху.
3.  
4. Нам же залишається лише подякувати тим людям, які вже тоді зрозуміли всю правду і боролися за незалежність України. Вічна їм пошана!