Козацька символіка: пам’ятай минуле заради майбутнього!

Символіка наших пращурів - найкоротший шлях до пізнання українця в собі

        Козаки зіграли надзвичайно важливу роль в історії України. Історії, яку ми продовжуємо вивчати і по-новому відкриваємо її сторінки. Козаки - уособлення української сили й доблесті. Як і всі лицарі, вони мали свою символіку - оригінальну, потужну та цікаву, якої не перестають захоплюватися і сьогодні.

        Матеріальна козацька символіка була відзнакою державної та військової влади і носила назву клейноди (від нім. Kleinod - скарб, коштовність). Вперше клейноди були надані польським королем Стефаном Баторієм у 1576 г. Серед них була хоругва, бунчук, булава, печатка з гербом, на якому зображений козак з самопалом. Згодом до клейнод зараховували і перначі, литаври, значки, палиці та ін. Ознакою влади кошового отамана (гетьмана) була булава.

       Булава - палиця з дерева, довжиною 50-70 см зі срібною чи визолоченою кулею на кінці. Булава розкішно оздоблювалася. Як говорили запорожці: «Булава - всьому голова». Козацькі полковники мали перначі (шестопер) - ребристі булави, які носили за поясом. Символом влади судді була печатка з срібла із зображенням козака з шаблею і самопалом на лівому плечі. Навколо напис: "Печать славного Війська Запорозького Низового". Найбільшою святинею козацтва вважалася корогва (хоругви, прапор). Хоругва була переважно кармазинового або малинового кольору з вишитим зображенням гербів, святих, хрестів і т.д. 

         Символом влади військового писаря була срібна чорнильниця. Литаври - великі мідні казани, обтягнуті шкірою, служили для представлення різного роду сигналів (скликання на раду, подання тривоги і т.п.).

        Важливим атрибутом влади був бунчук - древко завдовжки 2-2,5 м, верхівку якого прикрашав кулька, від якої в свою чергу вниз звисали пасма кінського волосся і червоні мотузки.

        Кожен з клейнодів складав приналежність однієї особи. Всі вони зберігалися, за вийнятком «палок до литавр» і «військових армат», або в січовій Покровській церкві, або у військової скарбниці (казні), звідки виносилися тільки за особливим наказом отамана. «Палиці до литавр» перебували завжди в курені військового Довбиша (барабанщика), а армати - в Цайхгаузі або в січовій Пушкарці. Тепер клейноди можна бачити в музеях приватних і вчених товариств (особливо в Одеському музеї історії та старожитностей, в музеї Московської збройової палати тощо.).
        А тепер трохи про герб. Гербом козаків був козак в кунтуші, у шапці, з шаблею, рушницею. Цей герб виднівся також на козацьких прапорах і печатках. Герб Війська Запорозького - постать козака, озброєного мушкетом і шаблею, - виник у другій половині XVI ст. Законну силу він набрав за короля Стефана Баторія 1578. Але і попередні козацькі формування, напевно, мали власну символіку. Правда, відомості про неї до нашого часу не дійшли. Згаданий герб вперше зображений на печатці Війська Запорізького 1595 р, за гетьманства Григорія Лободи. Протягом всього існування козацтва цей головний символ залишався незмінним. Він зображувався на головних печатках Війська Запорозького та Гетьманщини, на прапорах, портретах, іконах, в рукописах і друкованих виданнях.

         На полі бою основним символом завжди був прапор. На ньому зображувалися різні візерунки: хрести, півмісяці, зірки, сонце. До речі, червоний прапор із білим хрестом за відомого Дмитра Байди-Вишневецького (який до певного часу був дуже заможною людиною) став прототипом прапора всього запорізького війська.

       Кожен колір козацької атрибутики мав певне значення: синій - боротьба за свободу, надія. Жовтий - сонце, світло, добробут, праця, гідність. Козацька символіка є віддзеркаленням української національної ідеї. У ній - історія народу, шлях до свободи.
        А чим є для сучасних українців символи наших предків? Більшість людей навіть не знає про них. На жаль... А без минулого не маємо й майбутнього! Щоб вважатися народом, українці просто зобов'язані поважати свою національну честь, гідність, культуру. І козацька символіка допоможе їм пригадати нашу історію та зрозуміти нарешті наше місце в сучасному світі.