Ненормативна лексика

З року в рік наше суспільство все більше і більше деградує. Нецензурну лексику сьогодні можна почути з вуст чоловіків,жінок, людей похилого віку, дітей...

З року в рік наше суспільство все більше і більше деградує. Це зумовлено тим, що навіть маленькі діти здатні використовувати ненормативну лексику. А все це через байдужість батьків, які самі  зловживають лайками. Нецензурну лексику  сьогодні  можна почути з вуст чоловіків,жінок, людей похилого віку, дітей. Тож, на мою думку, прийшов час задуматись, чи не котимося ми у безодню? Та чи зможемо ми вибратися з прірви, в яку самі себе загнали?

Мабуть, в сучасному суспільстві дуже важко знайти людину, яка жодного разу не використовувала «міцне слівце». Тож, якщо це так, то постає питання, з якою метою вона його використовує? Адже ненормативна лексика в  двадцять першому столітті стала невід’ємною частиною спілкування або навіть життя.

З одного боку, людина часто використовує ненормативну лексику для того, щоб емоційно забарвити своє мовлення, намагаючись як умога точніше виразити свої почуття чи пожартувати . Саме так проявляється  невихованість. Кожен повинен бути толерантним до оточуючих та розуміти, чи доречно використовувати лайливі слова з певною людиною та чи не викликають вони відторгнення в неї. Тому потрібно бути дуже обережним.

З іншого боку,також використовується ненормативна лексика для того, щоб образити чи принизити інших. Існує думка, що коли  людина використовує лайливі слова, то вона намагається не образити співрозмовника, а навпаки, сама захиститися з їх допомогою . Це стало своєрідним  інструментом захисту за нездатність висловити чи довести свою думку за допомогою літературної мови. Це слабкість, яку вона намагається замаскувати, аби здаватися сильнішою. Така людина є дуже егоїстичною,нетолерантною до інших, та також не здатна рахуватися з будь-якими іншими точками зору, вважаючи себе розумнішою за всіх. Тому матірні слова можуть дуже багато сказати за характер людини.

Чому діти використовують лайки? В малому віці вони не усвідомлюють значення тих чи інших слів, повторюючи те, що говорять дорослі. Дуже часто буває,коли мама намагається  позбавити дитину такої поганої звички, та дитина робить навпаки все, аби так, щоб було «не як треба», або всупереч матері. У віці, коли дитина здатна усвідомлювати значення слів  та розуміє, що не можна їх використовувати, вона все ж таки буде продовжувати, адже вважає що так буде виглядати модною серед друзів. І це призводить до того, що вона звикає, використовуючи все частіше та частіше.

Чого ми досягли цим? Молоде покоління яке звикло з дитячого садочка використовувати лайки, кого ми тоді виховали? Хто зможе тоді літературною мовою передавати всю красу та милозвучність нашої улюбленої та рідної мови? Молодь-передова частина нації, її майбутнє, що завжди була носієм культури. Тому ми повинні плакати від сорому через те, що виховали таких некультурних її носіїв. Кожна нація вступила однією ногою в ту прірву, коли вибратися буде складно, а той взагалі неможливо. Безодня- це втрата нашої літературної мови, яку так старанно формували  Т. Шевченко,  І. Котляревський, П. Гулак-Артемовський,  Г. Квітка-Основ’яненко, Б. Грінченко ті інші. Тож яке ми маємо моральне право на те, щоб знищувати українську мову, коли люди клали своє життя заради вільного спілкування своїх нащадків. Звісно, ні! Ми не маємо ніякого морального права на те. Тому потрібно задуматись, адже майбутнє мови, нації в наших руках, ми повинні боротися. На нас покладена велика місія, зберегти нашу наймелодійнішу мову в її первісному вигляді і передати нашим нащадкам. Ми повинні боротися за це, допоки не вступили другою ногою в цю велику безодню деградації нашого народу. Я знаю,  ця можливість в нас ще є. Ми творці власного майбутнього, а наше майбутнє- в наших руках!