Я – ненормальний. Мене не цікавить секс і кров.
Я не лаюся, не поширюю порнографію. Не закликаю до стрілянини та жорстоких розправ в ім’я єдино правильної релігії чи ідеології, нації, законності, революційної доцільності. Чиновникам від моралі нема до чого прискіпуватися у моїх публікаціях.
І водночас кожна виражена мною думка проходить через цензуру. Зараз, коли ви читаєте це, ви – мій цензор. Ви думаєте: «Це нормально? Це адекватно? Треба читати далі?». Може, ви вже вирішили, що стаття неправильна? За партою чи на тренінгах, з реклами, улюблених фільмів, книжок та сайтів ви добре вивчили, що треба думати інакше, ніж автор, тому ви забороняєте собі читати далі? А може, все ж дозволите мені висловитися?
Забудьте про цензуру! Краще подумайте, ким ми стали. Ми – нормальні люди, і нашою нормою є злидні, самопожертва та самообман. Ми – адекватні люди, адекватні тим стражданням та виснажливій боротьбі за виживання, які ми заслужили, заважаючи жити собі та решті людей своєю агресивною нормальністю.
Ми цензуруємо усі фантазії. Ігноруємо незвичні думки. Боїмося відверто обговорювати власні вигадки з ким завгодно. Не мріємо, не розповідаємо власні казки публічно. Не працюємо над тим, щоб кожна добра казка здійснилася.
Натомість ми довіряємо чужим казкам про те, що ненормальність, нібито, означає слабкість, що прикидатися нормальними важливіше, ніж бути собою.
«Я – не я, а один з багатьох». Член сім’ї. Професіонал. Громадянин. Цензура нав’язує думку, що «ми» сильні, а «я» всього лише немічна людина.
Ми віримо, що треба жити в масі «своїх». Стати частиною більшого. Решта, не «своє», підлягає цензурі. «Своє» – єдино правильне, «свої» – завжди праві. Ми перестали бути людьми, зациклившись на збереженні ідентичності «своїх».
Цензура «своїх» не рекомендує вживати слово «я». І коли «я» з самоповаги називає себе «ми», всі сміються. Тільки це не помилка і не манія, це реальна самооцінка людини, яка будує суспільство навколо себе. Бо коли «ми» справді сильні, про це існує давня народна приказка – «всі як один». І Бог один.
Не можна бути кимось більшим, ніж одинак. Більшим, ніж одинак, може бути лише ще більший одинак.
Мій блог на сайті Релігійної інформаційної служби України закрили за висловлення однієї простої ідеї. Я наполягаю, що кожна людина може одноосібно заснувати свою релігію. Ісус заснував християнство, Магомет – іслам, Будда – буддизм. Я заснував релігійну віру в найвищу цінність людини. Ви теж можете заснувати свою релігію. Пророком може бути кожен.
Отже, я вів блог три роки, і його закрили за висловлення однієї ненормально доброї ідеї. Але внаслідок цензури тільки збіднів один сайт. Для мене в світі багато сайтів. Є безліч інших людей та способів спілкування.
Ніяка ідентифікація, ніяка прив’язаність до «своїх» не завадить мені спілкуватися про свої думки з тими, хто може забути про цензуру, хто не забороняє собі спілкуватися з інакомислячими.
Всупереч забобонам, я щасливий бути одинаком. Радію своїй самотності. Я публічно називаю себе одинаком, хоча цензура вимагає, щоб я приховував своє приватне життя та був анонімною краплею в морі «своїх».
У мене свої «свої» – це все людство навколо мене. Я – людина з різнобічною ідентифікацією. Як і для Бога, для мене нема нікого і нічого чужого.
Цензура змушує нас дотримуватись певних формальностей і ні в якому разі не міняти ці формальності на свій розсуд. Бог – зразок досконалої людяності. Не формальність, а істина, яка дозволяє її додумувати. Тож коли людина хоче стати Богом, і не просто хоче, а послідовно втілює свій задум, це саме те, заради чого Бог дозволяє кожній людині створити себе та вірити в себе, бути вірною собі, володіти собою.
Цензура змушує нас доказувати, що ми нормальні, бо насправді кожна людина ненормальна і здатна творити чудеса, творити Бога силою своєї уяви. Бог – чудо, реальна фантазія, істинність якої не потребує доведення у відчуттях. Бог – абстракція, сильніша за емоції та закони природи, правильніша за суспільні норми, логічніша за будь-який умовивід.
Бог – не цензор, бо він не забороняє вигадки, а перетворює їх на дійсність.
На мої думки Бог відповідає висновками, на мої вчинки Бог відповідає наслідками. Я не боюся бути відвертим у думках та вчинках, тому що володію собою і турбуюся про те, щоб Бог благословив мене бути собою.
Ця стаття – одна з моїх молитов. Може, хтось з читачів заборонить собі сприймати її всерйоз, але я знаю, що Бог вже прочитав її та погодився з нею.
Коли ви ненормальні, коли з вами Бог, ви можете нічого не боятися. Добра воля людини сильніша за страх. Забудьте про цензуру! Фантазуйте, і фантазії розвиватимуть ваше життя. А цензори хай цензурують самі себе, якщо без цензури не можуть бути щасливими.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.