Взаємов'язок між ефективним менеджментом і браком довіри.

Будь-яка компанія, що бажає вижити в довгостроковій перспективі, повинна піклуватися про лояльність свого персоналу. Така необхідність зумовлена, по-перше, тим, що ця якість співробітників є умовою формування у них високої професійної мотивації, яка, в свою чергу, відбивається на всіх сторонах діяльності. Лояльні працівники готові змиритися з тимчасовими труднощами компанії, прийняти необхідні організаційні зміни. Такі співробітники дорожать своїм робочим місцем саме в цій компанії. Вони не тільки самі прагнуть якомога краще виконати свою роботу, але нерідко спонукають до цього й своїх колег. (Лояльні мешканці міста і громадяни країни готові змиритись з тимчасовими труднощами і сприяти їх усуненю.)

Тільки лояльні співробітники готові творчо підходити до вирішення виникаючих проблем, брати на себе відповідальність, прикладати всі зусилля для досягнення цілей компанії. На думку відомого російського тренера-консультанта К. В. Харского, лояльність визначає очікування, установки працівників, особливості їх робочого поведінки. Лояльні співробітники використовують всі ресурси і резерви для досягнення максимальних результатів роботи. Вони здатні за власною ініціативою займатися самоосвітою, звертатися за консультацією до фахівців. По-друге, лояльність є важливою умовою безпеки компанії, що надають істотний вплив на благонадійність працівників. Наприклад, не можуть бути нелояльними до компанії, і зокрема до керівництва, секретар, співробітники служби безпеки компанії, керівники всіх рівнів управління. В цілому зв’язок лояльності та життєздатності компанії можна зобразити схематично:

Лояльність — це прийняття, позитивне ставлення людини до чогось конкретного. Фахівці відзначають, що основою лояльності є бажання бути корисним, відданість, уникнення того, що може нашкодити. Персонал може бути лояльним до керівництва компанії, клієнти — по відношенню до компанії, що надає послуги. Якщо співробітник лояльний до керівника, то це передбачає визнання високого рівня його компетентності, повагу, авторитет керівника в очах цієї людини. Іноді така лояльність включає почуття симпатії, співчуття, готовність жертвувати своїми інтересами. Лояльність клієнтів, споживачів компанії пов’язана з визнанням високої якості її товарів, послуг, довірою до персоналу цієї компанії. Отже, лояльність є показником ставлення особистості до певного об’єкта.

Обов’язкові атрибути лояльності:

• чесність по відношенню до об’єкта лояльності;
• поділ з об’єктом лояльності основних переконань, цінностей;
• вболівання за успіх лояльності;
• відкрита демонстрація лояльності, доброзичливе ставлення;
• готовність попередити небезпеку для об’єкта лояльності;
• готовність при необхідності йти на певні жертви на користь об’єкта лояльності;
• почуття гордості за причетність до об’єкту лояльності (наприклад, за приналежність до числа співробітників компанії);
• прагнення найкращим чином виконувати обов’язки, функції, місію, покладені на людину об’єктом лояльності

Різниця розглянутих понять полягає в тому, що благонадійність — це більшою мірою безвідносна до чого-небудь (до конкретного об’єкта) характеристика людини. А лояльність має об’єкт спрямованості. Разом з тим ці поняття тісно пов’язані. Лояльність співробітника є одним з факторів, що забезпечують його благонадійність в умовах даної компанії, тобто його бажання дотримуватися технологічні та правові приписи, відстоювати інтереси компанії, навмисне не наносити їй шкоди.

Близькими за значенням є лояльність і відданість, вірність. Іноді їх використовують як синоніми. Але ці поняття також мають різні смислові відтінки. Відданість може розглядатися як вищий рівень лояльності.

У рамках однієї компанії можливо також поєднання лояльності та нелояльності одного і того ж співробітника до різних об’єктів. В одній структурі може спостерігатись на перший погляд дивне явище: співробітник ненавидить компанію, в якій працює, але лояльний до безпосереднього керівника, від якого залежало його просування по службі.

Продуктивність праці в Україні у 10 разів є нижча, ніж у США і у 6-8 разів - порівняно з Великобританією, Німеччиною і Францією...

Продуктивність праці залежить не лише від лояльністі, але без неї всі інші фактори, які впливають на продуктивність і ефективність нічого не варті.

Лояльність впливає на продуктивність праці і ефективність менеджменту не лише компаній, а й міст і всієї країни, тому важливо щоб кожен відчував себе киянином, львівянином, одеситом, харківянином...

Якщо дивитись ще ширше, то важливо щоб кожен відчував себе не лише українцем а й європейцем. І коли всі наші сусіди будуть відчувати себе європейцями, то і в нас не залишиться вибору.

У цьому світі немає гарантій, є тільки можливості. І не варто забувати, що жити у світі і бути вільним від нього - неможливо. Нам ніхто не дасть фору. Ні сусіди на заході, ні сусіди на сході. Одні втомилися чекати від нас визначеності, інші втомилися робити вигляд, що вони готові нам її дозволити. Відсутність виразності внутрішньої і зовнішньої політики, пропаганди вибраного курсу і активного втілення в життя цивілізованих правил гри послаблюють суверенне право України на самовизначення.

Передусім потрібно враховувати українські національні інтереси і реальні можливості, а не абстрактні формули або чиїсь побажання, необхідно відмовитись від красивих, але нездійсненних в осяжному майбутньому ініціатив.

Найважливішою задачею є забезпечення єдності суспільства і територіальної цілісності країни. Без цього все інше не має сенсу. Доказом цьому є об’єднавчі процеси, які відбуваються як на сході, так і на заході. І тут ми знову впираємось в дефіцит довіри. Довіри до різних гілок влади, довіри між політиками. А без достатнього рівння такої довіри, швидкими темпами інтегруючись в різні союзи, буде важко зберегти єдність суспільства і територіальну цілісность країни. В багатьох країнах дефіцит довіри є однією з причин проблем, з якими стикається влада, як у внутрішній, так і зовнішній політиці. В тій чи іншій мірі це простежується як в МС, так і в ЄС. І справа не в провладних чи опозиційних політиках, справа в правилах гри. На протязі багатьох років тривала дуже жорстка бородьба за владу. В процесі такої жорсткої бородьби політичні опоненти ставали ворогами, підриваючи цим довіру людей до влади і до всіх політиків.

Україні треба обмежити участь в зовнішньополітичних заходах, що не представляють для країни якого-небудь практичного інтересу і в той же час піддають її істотному ризику.

Слід відновити діалог і знайти "золоту середину" між відстоюванням власних національних інтересів і реальною непоказушною повагою інтересів наших сусідів. В цілому нам ще належить навчитися демонструвати свою дружбу і надійність без збитку для власних інтересів. В результаті такого переосмислення зовнішньої політики життєву силу, що звільнилася, енергію і ресурси можна було б з успіхом використати на тих напрямах, які б дали реальний економічний результат.

В конфлікних ситуаціях, всі ресурси і час витрачаються на протистояння. Хоча інколи короткий конфлікт розширює можливості. На жаль, доводиться постійно боротися з тими,  кого любиш, - і в любові, й в материнстві і навіть в політиці.

Повноцінна політика - це вже не двоколірний світ, а світ півтонів. Світ, де окрім просто ворогів є опоненти, що незгодні або просто сумніваються. Де, окрім друзів, є союзники, тимчасові попутники і просто співчуваючі.
Політика на відміну від передполітики набагато складніша штука. Набагато складніше, напевно, не створювати свою епоху. Легше йти в її сторону, тим більше, коли багато хто тебе переконує, що це найправильніший і легший шлях.