Гроші – це дзеркало суспільної моралі і культури.

Величина заробітної плати визначається нормами споживання, що склалися, традиціями, культурним рівнем, боротьбою робітників та співвідношенням сил між ними і власниками підприємств.

Уривок інтерв’ю з одним фінансистом.

  Гроші – це праця, а не самоціль, не благо, і не соціальне зло! Гроші – це дзеркало суспільної моралі і культури. Гроші не винні, якщо у стані інфляції перебуває суспільство. Вони, швидше, є заручниками нездорових тенденцій. Гроші не захистять від злої долі. Гроші для мене – поняття філософське. Варто думати і дбати про духовне, забезпечивши себе основними потребами. У житті є речі цікавіші, ніж шикарний особняк, два-три авто, або ще гірше – мати гроші, про які боїшся зізнатися.  А взагалі, у цивілізованих, розвинених країнах мільйонери живуть досить скромно, а гроші витрачають швидше на культурні потреби, а не на придбання шикарних меблів, десятки шубок та інше. Їхній розум та кмітливість працюють на суспільство, і суспільство їх за це поважає! А до того ж, ознакою здорової людської гідності, чесності є своєчасна сплата податків.  Суспільство ж, у якому вважається за норму, за моду ховатись від податків, а задовольняти лише свої усезростаючі примхи, приречене на топтання на місці, приречене на духовну інфляцію.

  Замість класичної формули нормального ринку  "гроші - товар (власне виробництво) - гроші", ми намагаємося жити за формулою "гроші - влада - гроші". Така формула не сприяє прозорому і справедливому розподілу бюджетних коштів, які потрапляють у запутані лабіринти з чорними дирами, де вони і зникають. І збільшує собівартість товарів і робіт, які замовляє уряд. Ця формула підриває основи здорової конкуренції, провокує конфлікти у бізнес-середовищі і серед політиків, створює соціальну напругу в країні. 

  У нас цінується не здатність творити нові цінності, будувати, організовувати життя, а цінується здатність, умовно кажучи, заволодіти підприємством, порізати і здати за копійки на металобрухт. Цінується здатність “розвести, кинути, підставити”. 

   Переважна більшість людей намагається триматись осторонь від усього цього, щоб не зв’язуватись з такими “дєлками”. І, як наслідок, країну залишають ініціативні громадяни і створюють ВВП в інших країнах. А більшість із тих, хто залишився, працюють за старою схемою. Ви робите вигляд, що платите нам. Ми робимо вигляд, що працюємо.

  Коли одні не знали на що потратити гроші, то інші не могли забезпечити себе найнеобхіднішим – житлом, роботою, забезпеченням на випадок хвороби. І стає зрозумілим, чому люди не спішать сплачувати усі податки і протестують проти їх збільшення. Трудові емігранти не вірять у те, що сплачені ними податки підуть на покращення системи охорони здоров’я і освіти. Не вірять у те, що це покращить життя, їх дітей і батьків, які залишилися в Україні. Водії не вірять у те, що збільшення акцизів на пальне зменшить кількість ям на дорогах. Схожа ситуація була зі спробою ввести податок на обмін валют. За оцінками експертів, третина української економіки знаходиться в тіні.

  Не лише гроші, а й уся економіка – це дзеркало культури і моралі, а наші дороги – це дзеркало нашої економіки. Роками з економіки вимивались кошти, а інвестицій майже не було. Схожа ситуація була з дорогами. Капітальні ремонти замінювались ямковими. Дороги довели до такого стану, що ямковий ремонт вже не допомагає, а на капітальний ремонт усіх проблемних участків потрібні кілька бюджетів країни. Про інфраструктуру і економіку вцілому краще не згадувати.

   Ми не бачимо того, що відбуається за прохідними підприємств, а економічною статистикою володіє обмежене коло людей. З дорогами складніше, оскільки їх не закриєш і не сховаєш. Не потрібна статистика і не потрібно бути економістом, щоб зрозуміти настільки глибоке економічне падіння. Якщо через ями на дорогах кожен водій втрачає час і гроші (на ремонт), то через політико-економічні реалії втрачають всі. Ми бачили й гірші часи, але порівнювати потрібно з показниками рівння життя сусідніх країн, які в 90-их були у однаковому становищі з Україною.

  Величина заробітної плати визначається нормами споживання, що склалися, традиціями, культурним рівнем, боротьбою робітників та співвідношенням сил між ними і власниками підприємств. Бюджетні кошти по галузям і регіонам розподіляються за схожим принципом.

   Україна входить до п’ятірки країн, що мають замкнутий цикл виробництва космічних ракет і входить до елітної дев’ятки країн, що мають замкнутий технологічний цикл створення і виробництва авіатехніки. З Україною і українцями пов'язані всесвітньо відомі поети, письменники, кінорежисери, художники, лікарі, конструктори, спортсмени.

 Навішування ярликів і пресування свідомості ідеями меншовартості, страху і безперспективності нагадує пропагандистську кампанію з метою зниження вартості підприємства перед його дешевою приватизацію.Такі методи можуть застосовуватись не лише до підприємств, а й до окремої людини і навіть цілої країни.